Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/361

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

349

Перва книга Царів 20.


ПЕРВА КНИГА ЦАРПВ 20.

КНЯ8ЯМИ, що прийшли йому на підмогу.

 17. Люде 8емських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.

 18. 1 повелїв він: Чи вийшли вониз мирним задумом, чи 8 боєвим, хапайте їх живцем.

 19. Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо ва ним, —

 20. Ударив кожен з них на свогопротивника. І повтікали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались 8а ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї 8 кіннотою своєю.

 21. Царь же Ізраїлський вирушивта й забрав конї й колесницї, й 8авдав Сирийцям великий побій.

 22. І приступив пророк до царя І8раїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й ровваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.

 23. Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх — се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлі, так певно б ми їх переважили;

 24. От же що зроби: відправ усїхцарів із їх місць, а на мість їх постав гетьманів;

 25. І назатягай собі стілько війська,скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.

 26. На другий год зібрав БенададСирийцїв та й двинув під Афєк на війну проти Ізраїля.

 27. Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живності, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.

 28. І прийшов Божий чоловік та йпромовив до царя Івраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнім, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.

 29. І таборували вони один протиодного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.

 30. Що ж позоставалось, повтікалив город АФеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утік же й Бенадад у місто та й бігав І8 однієї сьвітлицї в другу.

 31. І кажуть йому слуги його: Мизачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в веретте, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Івраїлського; може, він воставить тебе живим.

 32. От і попідперізувались вереттєм,а на голови взяли повороззя, й подались до царя І8раїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.

 33. Люде сї взяли те за добрий знакі чимскорше підхопили слово 8 уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдіте й приведіть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.

 34. І сказав йому той: Городи, щопозабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, від’їду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.

 35. Під той час один 8 пророчих мужів сказав, по паказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.

 36. І сказав він до його: За те, щоне послухав еси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.

 37. І зустрів він другого чоловіка тай каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.

 38. Тоді пророк пійшов, зупинивсьна дорозї, де мусів їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.

 39. Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб