Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/362

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

350

Перва книга Царів 20. 21.


850 ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 20. 21.

твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.

 40. Тим часом же, ак твій раб робивто се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говоить і твій вирок. Ти сам присудив ого собі.

 41. Він зняв хутенько повязь із очей,і царь впізнав його, що він із пророків.

 42. Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя 8а його душу й твій нарід за його нарід.

 43. І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.

Голова 21.

Після сих бувальщин сталося таке: У Евреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.

 2. От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу ва його тобі грошима.

 3. Набот же відказав: Оборони мене,Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!

 4. І вернувсь Ахаб у свою палатусумний й гнівний черев відповідь, що дав йому Евреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постіль свою, одвернув лице й не схотів нічого їсти.

 5. І ввійшла його супруга Бвабельдо його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?

 6. Відказав їй: Оце я розмовляв І8Езреелїем Наботом та й кажу йому: Поступись мені твоїм виноградником ва гроші, або, коли схочеш, дам тобі ва його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.

 7. І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Із* раїлї, як би ти так поводився? Встань* їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота. о. І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городі, що жили з Наботом.

 9. У листах же писала таке: Оголосіть піст та й посадіть Набота на первому місці в народній раді,

 10. А навпроти його посадїте двохнужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведіть його та і побийте каміннєм на смерть.

 11. 1 мужі города його, значні й старшини, що жили в його городі, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.

 12. З’ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшшш народу.

 13. 1 прийшли два нужденники; посідали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.

 14. А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.

 15. Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, скавала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Евреелїя Набота, що не хотів віддати його тобі ва срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.

 16. Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Евреелїя, щоб його посісти.

 17. Та прийшло слово Господнє доІлиї Тесбія, таке:

 18. Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариі — він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, —

 19. 1 промов до його: Так говоритьГосподь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де