Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/363

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

351

Перва книга Царів 21. 22.


ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 21. 22. 851

пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров.

 20. 1 сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби;

 21. За те я накличу на тебе лихо івимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стіни, те що під вамком і що покинуте в Ізраїлі;

 22. І вчиню я з твоїм домом так, якучинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував еси мене й довів Ізраїля до гріхів.

 23. І про Езабелю вирік Господь:пси пожруть Езабелю за муром Евреелевим:

 24. Хто в Ахаба в городі вмре, тогопожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме.

 25. Нікого ще такого не бувало, якАхаб, щоб оддававсь так, чинити противне перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель.

 26. Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слідом ва ідолами, 80всїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих.

 27. Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тіло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову.

 28. 1 прийшло слово Господнє до ІлиїТесбія, таке:

 29. Чи постеріг еси, як упокоривсьАхаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годині прийти 8а його віку; в дні сина його нашлю горе на дом його.

Голова 22.

Проминуло три роки й не було війни між Сириею й Ізраїлем.

 2. У третьому ж роцї прибув ЙосаФат, царь Юдин, до царя Івраїлського.

 3. (А промовив був царь Ізраїлськийдо своїх слуг: Чи ви знаете, що Рамот Галаадський до нас належить? Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.)

 4. 1 сказав він ЙосаФатові: Пійдеш80 мною на війну проти Рамоту Галаадського? І відказав ЙосаФат цареві Ізраїлському: Я хочу те, що й ти; мій люд як твій люд, мої конї як твої конї.

 5. І сказав ЙосаФат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь.

 6. І вібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти мені проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се? Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві.

 7. ЙосаФат же каже: Чи нема тутще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа?

 8. Царь же Ізраїлський відказав ЙосаФатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нічого доброго менї не пророкує, а тільки лихе — се Михей Емблаенко. ЙосаФат же каже: Не говори так, царю.

 9. І покликав царь Ізраїлський одного суопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка.

 10. Тим часом царь Ізраїлський йЙосаФат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними:

 11. (Один 8 них) Седекія Хенааненко вробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш.

 12. І всї пророки віщували так самой мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі,1 Господь подасть його на поталу цареві.

 13. Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристав до гурту, віщуй і ти добро.

 14. Михея ж відказав: Так певно, якГосподь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му.

 15. Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею! чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати? І відказав йому той: Йди,