Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/369

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

357

Друга книга Царів 4.


ДРУГА КНИГА ЦАРІВ 4. 857

неї вчинити? Відказав Гівзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.

 15. І звелїв він: Поклич її близче.Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.

 16. 1 скавав він: Через рік о сїм часідержати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!

 17. 1 завагонїла женщина й породила о тім часі другого року сина, як заповів їй Елисей.

 18. Як же хлопчик підріс, пійшоводного дня до батька свого до женців:

 19. 1 кволиться (батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.

 20. І взяв той хлопя та й одвів доматері. І седїло воно до самих обід на колінах у її, й вмерло.

 21. 1 пійшла вона, положила його вБожого чоловіка на постелі, вачинила двері й пійшла;

 22. 1 кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу 8 ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.

 23. Він же каже: Чого тобі до його?Хиба сьогодні новомісячче, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.

 24. Осідлавши ослицю, ввелїла слузї:Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.

 25. От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!

 26. Біжи варав їй вустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.

 27. Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гівзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.

 28. І каже вона: Чи я ж прохаласина в мого добродія? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?

 29. І звелїв Гівгівві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.

 30. Мати ж хлопчикова промовила:Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.

 31. Гівзій же випередив їх, та й положив налицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й в’ясував: Хлопя не прокинулось.

 32. Як же ввійшов Елисей в господу,внайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.

 33. 1 ввійшов він, васунув двері відїх, та й молився Господеві;

 34. Тоді нахилився над хлопятком,і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.

 35. 1 знявсь І8Н0В, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм рав, та й розкрило оченята хлопятко.

 36. І кликнув тоді Гівзія й ввелїв:Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, скавав він: Вовьмп синка твого.

 37. І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї вгяла синка свого й вийшла.

 38. Елисей же пійшов внов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій вемлї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.

 39. І пійшов один у поле, щоб назбірати вела, й внайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.

 40. І налили їм їсти; та скоро вонипокушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казані, чоловіче Божий! і не змогли їсти.

 41. Він же сказав: Принесіть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нічого шкідного в кітлї.