359
Друга книга Царів 5. 6.
так нехай Господь вибачить у тому твойму кметеві.
19. Він же рече йому: Йди з упокоєм. І від'їхав той від його, та й уїхав невелику просторонь дороги;
20. Аж ось сказав (собі) слуга Елисея, Божого чоловіка: Ощаджував мій пан сього Сирийця Неемана та й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, мушу наздогнати його та й випрошу що небудь.
21. От і побіг Гіезій нагонця ва Невманом. Невман же, постерігпш, що він біжить, скочив із колесницї зустріч йому та й питав: Чи все гаразд?
22. Відказав той: Усе. Послав менепан мій і звелїв сказати тобі: Саме прийшло до мене з ЕФраїмових гір двоє молодиків ів синів пророцьких; тож дай про їх талант срібла та дві переміни одежі.
23. І відказує Невман: Зроби менїласку й возьми два таланти! Та й упросив його й завязав два таланти срібла в два мішки й дві переміни одежі та й оддав те двом слугам своїм, і понесли вони поперед його.
24. Дійшовши ж він до узгірря, узяв(все) од них, сховав у господі й одпустив людей, і вони відійшли.
25. Як же він увійшов до свого пана, спитав Елисей: Звідки, Гівзію? Він відказав: Твій кміть не виходив нікуди.
26. Він же рече йому: Хиба дух мійне був при тому, як вернувся назустріч тобі ТОЙ ЧОЛОВІК І8 своєї колесницї? Оце ж ти здобув гроші, й здобув одїж, щоб закупити оливні сади, виноградники, вівцї, воли, раби й рабинї;
27. Але ж і проказа Неєманова вчепиться тебе й твоїх потомків по вічні часи. І вийшов він од його, побілівши, як снїг, від прокази.
І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;
2. Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.
3. Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.
4. От і пійшов І8 ними. Як же дойшли до Йордані, почали рубати дерево.
5. Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродію! а вона ж позичена.
6. Чоловік же Божий рече: Де вонавпала? Як же показав йому місце, вирубав він ціпок, кинув туди, й ось сокира сплила.
7. Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.
8. Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й скавав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.
9. Чоловік же Божий, послав до царя І8раїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.
10. І послав царь І8раїлський на темісце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.
11. І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?
12. І відказав один ізміж слуг його:Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлі, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.
13. 1 повелїв він: Ійдїте та дивітесь,де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,
14. Послав туди конї й колесницї йпотужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.
15. Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?
16. Він же сказав: Не лякайся, ботих, що з нами, більш, анїж тих, щ<* з ними.
