376
Друга книга Царів 19. 20.
14. Взявши ж Езекія письмо з рукпоселських і прочитавши його, пійшов у храм Господень та й розгорнув його перед Господом,
15. 1 молився Езекія перед Господомі говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престо луєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.
16. Прихили, Господи, ухо твоє тай почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!
17. Справді, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й вемлї,
18. 1 повкидали богів їх ув огонь, тато не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понівечити.
19. Тепер же, Господи, вирятуй насіз руки його, щоб усї царства на землї вровуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!
20. І послав Ісаїя Амосенко до Евекії, скавати: Тако глаголе Господь, Бог Іврайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.
21. Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміеться в тебе дївиця-дочка Сиону. Повадь тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
22. Кого ж бо ти вневажав і поругав? Проти кого се голос івняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!
23. Через послів твоїх ти глузував8 Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
24. Я відкопував та випивав водучужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.
25. Чи ти чував *, що я з давендавна чинив? І8 давнезнїх часів постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовшц. * Се говорить Господь.
26. А їх осадники в немочі, дрож&тьі в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла ведень на криші, и збіясжє вагоріле, нїм в колос убралось.
27. Чи седиш ти, чи виходиш, чивходиш, усе я внаю, а й буяннє ггвов оти мене.
8. За твою сьмілість проти мене, тащо твоя гординя дойшла до слуху- мого, я тобі в ніздрі каблучку ваправлю, й вубела мої у рот твій (валожу), й ваверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.
29. 1 ось тобі (Евенію) внамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на другий рік самосївне, на третий же рік сійте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.
30. І що позоставалось іще 8 Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.
31. З Ерусалиму бо зийде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.
32. Тим то так говорить Господь процаря Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.
33. По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, — говорить Господь.
34. Город сей я берегти му, щоб урятувати його 8адля себе й вадля раба мого Давида.
35. І сталось: однієї ночі прийшовангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранці, аж ось самі мертві тіла.
36. 1 рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.
37. І як молився він у храму свогобога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шаревер, і повтікали в Арарат-землю, а син його Асардан вробився царем намість йото.
Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко, й рече до його: Так
