Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

27

Перва книга Мойсея 25. 26.

менї се? І пїйшла поспитати Господа,

 23. І рече їй Господь: Два народи в тебе в чреві; два народи будуть, як породиш, воюватись. Візьме гору старший, та підстаршому він буде послугом служити.

 24. І сповнилися днї родити їй, аж се були близнята в утробї її.

 26. Вийшов же син первенець червоний, увесь наче кожа косматий; і дала імя йому Езав.

 26. А потім вийшов брат його; рука ж його держалась за пяту Езавову, і дала імя йому Яков. Ізаакові ж було шістьдесять лїт, як родила їх Ребека.

 27. Повиростали ж молодоки, і був Езав чоловік умілий ловити, степовий. Яков же був чоловік тихий, що седїв у домівцї.

 28. І влюбив Ізаак Езава; бо ловитва його була по смаку йому. Ребека ж любила Якова.

 29. Зварив же Яков кулешику, і прийшов Езав з поля знеможений.

 30. І каже Езав Якову: Нагодуй мене вареним сочивом сим червоним; бо я знемігся. Тим і дано прізвище йому Єдом[1].

 31. І каже Яков Езавові: Продай менї зараз первеньство своє.

 32. Каже ж Езав: Ох! мушу вмерти; про що ж менї се первеньство?

 33. І каже Яков йому: Кляннись менї зараз і клявсь йому. І продав Езав Якову первеньство своє.

 34. Яков же дав Езавові хлїба й вариво сочевицї. Попоїв же й напивсь, і вставши пійшов геть. І зневажив Езав первеньство своє.

Голова 26.

Був же голод у тій землї, опріч голоду прежнього за часів Авраамових. Пійшов же Ізаак геть до Абимелеха, царя Филистимського, в Герар.

 2. Явився ж йому Господь і рече: Не ходи в Египет, вселися у землї, що про неї тобі скажу.

 3. І пробувай у тїй землї, і буду з тобою, і благословлю тебе; тобі бо й насїнню твойму оддам усї цї землї, і поновлю клятву мою, що нею клявсь Авраамові, отцеві твойму.

 4. І намножу насїннє твоє, як зорі небесні, і оддам насїнню твойму всї оцї землї, і благословляться через насїнне твоє всї народи земнії:

 5. За те що послухав отець твій Авраам гласу мого, і держав заповідї мої, і повелїння мої, і встанови мої й закони мої.

 6. Вселився ж Ізаак у Герарі.

 7. І питали люде займища того про жінку його, і каже: Сестра менї вона; боявся бо казати, що се жінка моя, щоб не вбили його чоловіки займища того, Ребеки ради; була бо вродлива.

 8. Сталося ж, як він був довгий час там, що позирнув Абимелех царь Герарський у вікно, побачив, що Ізаак жартує з Ребекою, жінкою своєю.

 9. Прикликав же Абимелех Ізаака та й каже: Чи справдї ж бо вона жінка твоя? Як же се ти казав: Вона сестра менї. Каже ж йому Ізаак: Затим казав, щоб не вмерти задля неї.

 10. Каже ж Абимелех: Що се вдїяв єси нам? Мало що не побув хто з мого народу з жінкою твоєю, то й навів би єси на нас незнаний гріх.

 11. Заповідав же Абимелех усїм людям своїм, говорючи: Усякого, хто прикоснеться до мужа сього, або до жони його, скарають смертю.

 12. Сїяв же Ізаак у землї тій, і здобувсь того лїта на вроджай сторицею; благословив бо Господь його.

 13. І пійшов угору чоловік, і все більший був та більший, аж поки зробивсь великим вельми.

 14. Був бо в його статок отарний, і статок товарний, і велика купа рабів; позавидували ж йому Филистимцї.

 15. І всї колодязї, що повикопували раби батьківські, за живота Авраама, батька його, засипали землею.

 16. Каже ж Абимелех Ізаакові: Іди від нас; бо потужнїщий зробивсь єси од нас вельми.

 17. І зійшов звідти Ізаак, та й зупинивсь у Герар долинї, і вселився там.

 18. І повідкопував ізнов Ізаак водяні колодязї, що повикопували були раби Авраамові, батькові, і що позасипали були Филистимцї по смертї Авраамовій, та й попрозивав їх прізвищами, що попроложував був їм отець його.


  1. Червоний.