Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

29

Перва книга Мойсея 27.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 27.


 15. І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.

 16. А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.

 17. І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.

 18. І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто еси ти, синку?

 19. І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї еси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.

 20. Рече ж Ізаак синові свойму: Щовоно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.

 21. Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.

 22. Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос — голос Яковів, руки ж — руки Езавові.

 23. І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.

 24. І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.

 25. І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.

 26. І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.

 27. І приступивши поцілував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.

 28. Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!

 29. Нехай тобі хмарі служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усіма дітьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинав, і благословенний, хто благословляє!

 30. І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.

 31. Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.

 32. І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.

 33. Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.

 34. Почувши ж Езав отецькі слова,заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!

 35. Рече ж йому: Підійшов твій братлестиво, та й узяв благословенне твоє.

 36. І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословенне моє тепер одняв. I каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче ?

 37. Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?

 38. Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословенне в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.

 39. Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба р́оси будуть.

 40. Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.

 41. I зненавидїв Езав Якова за благословенне, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.

 42. Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши