Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/441

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

429

Друга книга Паралипоменон 20.


ДРУГА КНИГА ПАРАЛИПОМЕНОН 20. 429

Господнїм, і малі діти їх, і жінки їх, і сини їх.

 14. Тодї найшов на Йозиїла, синаЗахарії, сина Банеї, сина Еїела, сина Маттанїї, левіта з синів АсаФОвих, Дух Господень посеред збору,

 15. 1 він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю ЙосаФате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.

 16. Завтра виступите проти їх; онвони виходять на верховину Зиз, і ви внайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.

 17. Не ви будете битись сим разом;ви виступіть, стійте та дивіться на спасенне Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.

 18. 1 припав ЙосаФат лицем до землї,й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.

 19. 1 встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореевих — славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.

 20. 1 повставали вони раннім ранком і виступили до Текойської пустині, і як виступили, став ЙосаФат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророкам його, а пощаститься вам.

 21. І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господніх, щоб вони в сьвятостї й побожності’, виступивши поперед узброених, славили висьпівуючи: хваліте Господа, бо віковічна милость його!

 22. 1 в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду жіж Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;

 23. Бо піднялись Аммонїї та Моабіїпроти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили в Сеїріями, стали вбивати один одного.

 24. 1 коли Юдеї прийшли на вершину, що ’к пустині, і глянули на ту орду, аж ось — по землї лежать самі трупи, ніхто не зістався.

 25. 1 прийшов ЙосаФат і народ йогозабірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони здобуток, так богато його було!

 26. А четвертого дня зібрались наДолині хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.

 27. І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й ЙосаФат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.

 28. І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.

 29. 1 був страх Божий по всіх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.

 30. І стало спокійне царство ЙосаФатове, й дав йому Бог його спокій звідусіль.

 31. Так царював ЙосаФат в Юдеї:трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати ввалась Авува, дочка Салаїлова.

 32. 1 ходив він дорогою батька свогоАси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.

 33. Тільки висоти не були знесені,й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.

 34. Прочі дїї ЙосаФатові, перші йостанні, записані в записках Іуя Ананїенка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.

 35. Але потім побратався ЙосаФат,царь Юдейський, з Охозіею, царем Ізраїлським, що був безбожний в ділах своїх,

 36. 1 єдинився з ним, щоб побудуватикораблі, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблі* в Евіон-Габері.

 37. І вирік тодї Елїезер Додабенкоз Мареші пророцтво на ЙосаФата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки 8 Охозіею, ударемнить Господь діло твоє. — І розбились кораблі, й не могли плисти у Тарсис.