Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

33

Перва книга Мойсея 29. 31.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ ЗО. 31. 33

и не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене ва вкрадене.

 34. Кяйке ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.

 35. 1 повилучував того ж дня козлипереполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.

 36. І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.

 37. Узяв же Яков собі по цїпк^ зеленому тополевому, лїсковому и каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на ціпках.

 38. І клав ціпки, що помережив, унапувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.

 39. І вагонїли отарі перед цїпками,та й котились ягнятами и козенятами переполасими й крапастими.

 40. Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановїй, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.

 41. 1 сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїнки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.

 42. Як же гуляла скотина слабовита,не «лав туди ціпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.

 43. І збогатився чоловік безлїч, ібуло в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.

Голова 31.

Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і 8 того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.

 2. 1 дививсь Яков на лице Лабанове,аж воно до його не таке, як перше.

 3. Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду 8 тобою.

 4. Послав же Яков, і покликав Лею£ Рахелю на поле, де були стада.

 5. 1 каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був 80 мною.

 6. І] самі знавте, що всьою снагоюмоєю працював я батькові вашому.

 7. Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.

 8. Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя]; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті* будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.

 9. Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.

 10. І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.

 11. 1 рече мені ангел Божий уві снї:Якове! Я ж кажу: Ось я!

 12. 1 рече: Споглянь лишень очиматвоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.

 13. Я Бог 8 Бетеля, де намастив єсистовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди 8 сієї країни, та вертайсь на країну рідну.

 14. І відказуючи Рахеля и Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпбдї, в батька нашого ?

 15. Хиба ж не за чужениць уважаєнас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.

 16. Бо все багатирство й слава, щовідняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.

 17. Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.

 18. 1 позабирав усю скотину свою йусї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.

 19. Як же відлучився Лабан стригтивівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;

 20. 1 викрався Яков несподівано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.

 21. 1 втїк сам 8 усїм своїм, і перебрівз