33
ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 30. 31.
й не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.
34. Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.
35. І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.
36. І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.
37. Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.
38. І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.
39. І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.
40. Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.
41. І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.
42. Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.
43. І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.
Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
2. І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
3. Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
4. Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
5. І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
6. І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7. Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8. Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9. Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10. І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11. І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
12. І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13. Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14. І відказуючи Рахеля и Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпо́дї, в батька нашого?
15. Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16. Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
17. Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
18. І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
19. Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
20. І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
21. І втїк сам з усїм своїм, і перебрів
