Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/467

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

455

Книга Ездри 8. 9. 10.


КНИГА ЕЗДРИ 8. 9. 10. 455

ранів, сїмдесять сїм ягнят та дванайцять козлів на жертву за гріх — усе це на всепаленнв Господеві.

 36. 1 передали царський приказ царсьі&м сатрапам* і варічанським начальникам країни, а сї пошанували народ і дім Божий.

Голова 9.

Як усе це було скінчено, приступили до мене старшини й сказали: Народ Ізрайлїв, і сьващенники, й левіти не відділились вїд народів чужоземських із їх гидотами: відКанаанїїв, Геттїїв, Ферезіїв, Евузіїв, Аммонпв, Моабіїв, Египтїїв та Аморріїв,

 2. Бо побрали дочок їх ва себе й засинів своїх, і вмішалось насінне сьвяте з чужороднїми народами, а при тому рука що найвидатнїйших й головнїйпшх була першою в сїй беззаконності*.

 3. Почувши се слово, розпанахав ямою спідню й верхню одежу й рвав волоссе на моїй голові та на бороді моїй, і седїв смутний.

 4. Тоді зібрались до мене всі, що боялись слова Бога Ізрайлевого вадля провини переселенців, я ж седїв васумований до вечерньої жертви.

 5. А в часі вечерньої жертви вставя з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на коліна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,

 6. І промовив: Боже мій! я соромлюсь І боюсь 8ДІЙНЯТИ лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконності наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес.

 7. Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і ва беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленне, як воно й по сей день.

 8. А тепер на короткий час поданонам помилуваннє від Господа, Бога нашого, що зісталась із нас сяка-така частина, і що дав нам осїстись на місці сьвятинї його, й прояснив наші очі * Намісникам. Бог наш, та дав нам трохи ожити в неволі нашій.

 9. Ми невольники, та й в нашій неволї не покинув нас Бог наш. І прихилив він до нас ласку царів Перських, щоб дали нам ожити, здвигнути дом Бога нашого й відбудувати його з руїн його, та й дали нам захисть в Юдеї і в Ерусалимі.

 10. А тепер що нам сказати, Боженаш, після сього? Ми бо покинули заповідї твої,

 11. Що ти дав через слуг твоїх пророків, кажучи: земля, куди ви йдете, щоб запанувати в їй — се земля нечиста; вона опоганена гидотою чужороднїх народів, їх поганею, якою вони сповнили її від кінця до кінця в нечисті своїй.

 12. Через се не видавайте вашихдочок 8а сивів їх, а дочок їх не беріть 8а синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землі тої та передати її в спадщину синам вашим на віки.

 13. А після всього, що впало на насза погані вчинки наші й за великі провини наші — хоч ти, Боже наш, пожалував нас не по мірі беззаконностей наших і дав нам таке спасенне, —

 14. Невже ж ми будемо 8нов нарушувати зоповідї твої та ріднитись ів сими препоганими народами? Чи ж ти не розгніваєшся на нас, так щоб аж викоренити (нас), щоб не осталось нї людини й не було ратунку?

 15. Господи, Боже Ізрайлїв! праведний еси ти. Бо ми зістались цілі по сей день; і оце ми й з беззаконностями нашими перед лицем твоїм, хоч після того нам неслїд би стояти перед лицем твоїм!

Голова 10.

Коли Евдра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дітей, бо й народ дуже плакав.

 2. І промовив Шеханїя Ехіїленко,з синів Еламових, і сказав до Ездри: Ми провинились перед Богом нашим,