Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/467

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

455

Книга Ездри 8. 9. 10.


КНИГА ЕЗДРИ 8. 9. 10. 455

ранів, сїмдесять сїм ягнят та дванайцять козлів на жертву за гріх — усе це на всепаленнв Господеві.

 36. 1 передали царський приказ царсьі&м сатрапам* і варічанським начальникам країни, а сї пошанували народ і дім Божий.

Голова 9.

Як усе це було скінчено, приступили до мене старшини й сказали: Народ Ізрайлїв, і сьващенники, й левіти не відділились вїд народів чужоземських із їх гидотами: відКанаанїїв, Геттїїв, Ферезіїв, Евузіїв, Аммонпв, Моабіїв, Египтїїв та Аморріїв,

 2. Бо побрали дочок їх ва себе й засинів своїх, і вмішалось насінне сьвяте з чужороднїми народами, а при тому рука що найвидатнїйших й головнїйпшх була першою в сїй беззаконності*.

 3. Почувши се слово, розпанахав ямою спідню й верхню одежу й рвав волоссе на моїй голові та на бороді моїй, і седїв смутний.

 4. Тоді зібрались до мене всі, що боялись слова Бога Ізрайлевого вадля провини переселенців, я ж седїв васумований до вечерньої жертви.

 5. А в часі вечерньої жертви вставя з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на коліна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,

 6. І промовив: Боже мій! я соромлюсь І боюсь 8ДІЙНЯТИ лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконності наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес.

 7. Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і ва беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленне, як воно й по сей день.

 8. А тепер на короткий час поданонам помилуваннє від Господа, Бога нашого, що зісталась із нас сяка-така частина, і що дав нам осїстись на місці сьвятинї його, й прояснив наші очі * Намісникам. Бог наш, та дав нам трохи ожити в неволі нашій.

 9. Ми невольники, та й в нашій неволї не покинув нас Бог наш. І прихилив він до нас ласку царів Перських, щоб дали нам ожити, здвигнути дом Бога нашого й відбудувати його з руїн його, та й дали нам захисть в Юдеї і в Ерусалимі.

 10. А тепер що нам сказати, Боженаш, після сього? Ми бо покинули заповідї твої,

 11. Що ти дав через слуг твоїх пророків, кажучи: земля, куди ви йдете, щоб запанувати в їй — се земля нечиста; вона опоганена гидотою чужороднїх народів, їх поганею, якою вони сповнили її від кінця до кінця в нечисті своїй.

 12. Через се не видавайте вашихдочок 8а сивів їх, а дочок їх не беріть 8а синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землі тої та передати її в спадщину синам вашим на віки.

 13. А після всього, що впало на насза погані вчинки наші й за великі провини наші — хоч ти, Боже наш, пожалував нас не по мірі беззаконностей наших і дав нам таке спасенне, —

 14. Невже ж ми будемо 8нов нарушувати зоповідї твої та ріднитись ів сими препоганими народами? Чи ж ти не розгніваєшся на нас, так щоб аж викоренити (нас), щоб не осталось нї людини й не було ратунку?

 15. Господи, Боже Ізрайлїв! праведний еси ти. Бо ми зістались цілі по сей день; і оце ми й з беззаконностями нашими перед лицем твоїм, хоч після того нам неслїд би стояти перед лицем твоїм!

Голова 10.

Коли Евдра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дітей, бо й народ дуже плакав.

 2. І промовив Шеханїя Ехіїленко,з синів Еламових, і сказав до Ездри: Ми провинились перед Богом нашим,