Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/473

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

461

Книга Неємії 5. 6.


КНИГА НЕ6МГЇ 5. 6.

на викуп; і поля наші та виноградники наші у других.

 6. Як почув я їх нарікання і такіслова, то я розгнівався дуже.

 7. Серце мов вбурилось, і я почавостро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори,

 8. Та й сказав їм: Ми викуповувалибратів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти.

 9. 1 сказав я: Не гаразд ви робите.Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших?

 10. Та й я, й брати мої, й служащіпри менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей?

 11. Верніть же їм таки тепер поляїх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, 8 вина й оливи, на яку ви повичали їм.

 12. І сказали вони: Вернемо й невимагати мемо в їх; вробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і ввелїв їм ваприсягтись, що й вони так зроблять.

 13. І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й 8 його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо ! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здійснив народ слово се.

 14. Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у вемлї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, ва двайцять років я и брати мої не побирали прохарчування областних начальників;

 15. А переднїйші начальники краю,що були до мене, обтяжували народ, і брали 8 їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий.

 16. При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу.

 17. Юдеїв і старшин бувало по стопятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас.

 18. А було наготовляно щодня: одинвіл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а 8а десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї.

 19. Спогадай, мій Боже, на добро менїпро все, що я вчинив задля сього народу!

Голова 6.

Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, — одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, —

 2. Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сіл на рівнині Оно. Вони ж задумували заподіяти менї лихо.

 3. Але я послав до їх посланців іввелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас.

 4. Чотири рази посилали вони домене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме.

 5. Тоді прислав Санаваллат до менепятий рав свого слугу, а в його руцї був ровгорнутий лист.

 6. У йому ж було написано: Ходитьу народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки;

 7. І пророків ти настановив, щобоповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Е царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі.

 8. Але я послав до його сказати: Нічого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом.

 9. Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дї