Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/478

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

466

Книга Неємії 9. 10.


КНИГА НЕЄМ1Ї 9.10.

стинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.

 22. І передав ти їм царства й народи й поділив їх (ними), й вабрали вони землю Сигона, й вемлю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Басанського.

 23. 1 розмножив ти синів їх, неначеворі на небі, й увів їх у землю, про І яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посісти.

 24. 1 ввійшли сини їх і посіли 8ЄМЛЮ.І ти покорив їм осадників землі Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи вемлї, щоб вони робили 8 ними, що хотіли.

 25. 1 зайняли вони утверджені містай родючу вемлю, й вабрали доми, повні всякого добра, криницї висічені (в камені), виноградники й сади маслин ні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гаразді, по великій доброті твоїй.

 26. Та стали вони неслухняні й вворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й вавдавали велику вневагу.

 27. 1 Ти віддав їх у руки ворогів їх,що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував ЇХ І8 небес, і по великому змилуванні твойму посилав їм визволителів, І ВОНИ ВИ8В0ЛЯЛИ ЇХ І8 руК ВОрогів їх.

 28. Коли ж в їх був СПОКІЙ, ТО 8НОВпочинали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх І8 небес і по великому вмилуваннї твойму, визволював їх багато разів.

 29. Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, вза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.

 30. Дожидаючи їх навернення, проволікав багато років і впоминав їх Духом твоїм черев твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужовемнїх народів.

 31. Але ти в великому милосердютвойму не вигубив їх цілком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.

 32. А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержучий вавіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, кня8Їв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.

 33. Ти справедливий в усьому, щовпало на нас, бо ти чинив по правді, а ми винуваті.

 34. Царі наші, княвї нащі, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на ваповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.

 35. 1 в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій вемлї, що нею наділив еси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.

 36. 1 от ми тепер невольниками; натій вемлї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.

 37. 1 вроджай свій множить вона вкористь царям, яким ти покорив нас 8а гріхи наші. А вони панують над тілами нашими й над товаром нашим по своїй водї, й ми в великій нуждї.

 38. По всьому тому ми складавмотверду обіцянку* й підписуємо, й на підписові печать кня8Їв наших, левітів наших і сьвященників наших.

Голова 10.

Ті, що приложили печаті, були: Неемія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія,

 2. Сераїя, Аварія, Еремія,

 3. Пашхур, Амарія, Малхія,

 4. Хаттуш, Шеванїя, Мадлух,

 5. Харим, Меремот, Обадія,* Що вірно служити мемо тобі.