Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/493

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

481

Книга Йова 3. 4.


КНИГА ЙОВА 3. 4. 481


 8. Нехай би її (були) прокляли ті,що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!

 9. Нехай би (були) ворі її розсьвітупомеркли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило и щоб не побачила (була) поранньої зарі,

 10. За те, що не вачинила дверейматерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!

 11. Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов І8 живота?

 12. Про що мене взято на коліна?про що було менї ссати груди?

 13. Тепер би лежав я й спочивав;спав би й був би споковн

 14. З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустині,

 15. Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали ;

 16. Або як збігленя невидиме, як діти, що не побачили сьвіта.

 17. Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.

 18. Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.

 19. Малий і великий там собі рівні,а невольник вільний від пана свого.

 20. Про що дане нуждареві сьвітло,про що житте тим, що їм на душі гірко,

 21. Що ждуть смертї, а її нема, щокопали б за нею раднїйше, ніж за скарбом;

 22. Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.

 23. На що тому на сьвітї жити, когоГосподь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?

 24. Зітхання мої випереджують їжумою, а стогнання мої ллються, як вода;

 25. Бо страшне, чого я боявся, те йпостигло мене, й перед чим тремтів я, те склалось надо мною.

 26. Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещасте! * У давнину наймано женщин і мужчин, що оплакували при похоронах померіпого, й проклинали той день, коли той зійшов із сьвіта.

Голова 4.

І відказав ЕлиФаз І8 Теману й- промовив:

 2. Як ми стребуемо заговорити дотебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?

 3. Отеє ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;

 4. Хто спотикавсь, того підкріплялислова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.

 5. Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.

 6. Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надївю, а невинність доріг твоїх — упованнем твоїм?

 7. Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?

 8. Я сам бачив, що хто в безбожності* орав і сіяв лихо, той сам його й пожинав.

 9. Такі від подуву Божого погибають, а від духа гніву його вникають.

 10. Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться ;

 11. Могутний лев гине без добичі, йщенята левиці розбігаються.

 12. І надійшло до мене зтиха слово(Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.

 13. Серед розгадування над ночнимипривидами, коли сон на людей находить,

 14. Я вадрожав і затремтів у страсї,і веї кістки в мене затрусились;

 15. І перейшов дух понад мене, йволоссе стало в мене диба.

 16. І став хтось — не бачив я лицяйого, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:

 17. Чи ж чоловік праведнїйший відБога? й людина чистійша за Творця свого?

 18. Та ж ось він і слугам своїм нейме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;

 19. А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросі, й вони борше, як міль, зникають.

 20. Між ранком і вечером вони роз

31