481
Книга Йова 3. 4.
8. Нехай би її (були) прокляли ті,що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
9. Нехай би (були) ворі її розсьвітупомеркли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило и щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10. За те, що не вачинила дверейматерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11. Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов І8 живота?
12. Про що мене взято на коліна?про що було менї ссати груди?
13. Тепер би лежав я й спочивав;спав би й був би споковн
14. З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустині,
15. Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали ;
16. Або як збігленя невидиме, як діти, що не побачили сьвіта.
17. Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18. Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19. Малий і великий там собі рівні,а невольник вільний від пана свого.
20. Про що дане нуждареві сьвітло,про що житте тим, що їм на душі гірко,
21. Що ждуть смертї, а її нема, щокопали б за нею раднїйше, ніж за скарбом;
22. Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23. На що тому на сьвітї жити, когоГосподь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24. Зітхання мої випереджують їжумою, а стогнання мої ллються, як вода;
25. Бо страшне, чого я боявся, те йпостигло мене, й перед чим тремтів я, те склалось надо мною.
26. Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещасте! * У давнину наймано женщин і мужчин, що оплакували при похоронах померіпого, й проклинали той день, коли той зійшов із сьвіта.
І відказав ЕлиФаз І8 Теману й- промовив:
2. Як ми стребуемо заговорити дотебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3. Отеє ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4. Хто спотикавсь, того підкріплялислова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5. Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6. Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надївю, а невинність доріг твоїх — упованнем твоїм?
7. Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8. Я сам бачив, що хто в безбожності* орав і сіяв лихо, той сам його й пожинав.
9. Такі від подуву Божого погибають, а від духа гніву його вникають.
10. Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться ;
11. Могутний лев гине без добичі, йщенята левиці розбігаються.
12. І надійшло до мене зтиха слово(Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13. Серед розгадування над ночнимипривидами, коли сон на людей находить,
14. Я вадрожав і затремтів у страсї,і веї кістки в мене затрусились;
15. І перейшов дух понад мене, йволоссе стало в мене диба.
16. І став хтось — не бачив я лицяйого, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17. Чи ж чоловік праведнїйший відБога? й людина чистійша за Творця свого?
18. Та ж ось він і слугам своїм нейме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19. А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросі, й вони борше, як міль, зникають.
20. Між ранком і вечером вони роз
