483
Книга Йова 6. 7.
12. Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь ? чи може мідь тіло моє ?
13. Чи ж із себе добуду я поміч собі,або чи маю звідкись піддержку?
14. До страдаючого повинен би матиспожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15. Та брати мої перемінні, мов ноток, мов ручаї бистротекучі,
16. Що каламутні від леду, й повнов них снїгу.
17. Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають І8 русел своїх.
18. Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19. Дивляться, де вони, дороги Темайські; надіються на них дороги Савейські,
20. Та стають заведені в надії своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21. Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22. Чи я казав вам коли: дайте мені, або заплатіть за мене з достатку вашого;
23. 1 вирятуйте мене 8 руки ворожої, і з рук мучителів викупіть мене?
24. Навчіте мене, а я замовкну; укажіть, у чому я провинен.
25. Яка то сила в словах правди!Але що ж доказують докори ваші?
26. Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27. Ви корите сироту, й копаєте ямудругові вашому!
28. Але я прошу вас: спогляньте намене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29. Розберіть, чи є тут неправда?пошукайте, — правда у мене!
30. Чи є на язиці в мене неправда?Чи вже ж піднебінне моє не може доемакуватись гіркого?
Чи ж не обмежений час чоловікові на землі, а дні (життя) його чи ж не те саме, що дні поденного наймита?
2. Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3. Так і мені допались місяцї безвідпочивку, а ночі горя виділені мені.
4. Коли лягаю, питаюсь: коли ж тоя встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь бе8 кінця, аж васвитає.
5. Тіло обвили червяки та струпи,мов кора земляна; шкіра на мені ріпава, та й береться все гноєм.
6. Дні мої летять швидше судна, аконець їх безнадійний.
7. Згадай (Боже), що життє моє —подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8. Не побачить мене око того, щовидів мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9. Рідшає хмара й зникає; так і той,що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10. Не вернеться вже в домівку свою,і місце його не знати ме вже його.
11. Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тісноті духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12. Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13. Думаю часом таке: втішить мене постеля моя, ложе моє поможе мені, горе моє перетерпіти;
14. Та бо ти жахаєш мене снами, йвидивами лякаєш мене,
15. Так, що душа моя бажає лїпшеперериву дихання, ліпше смерті, ніж удержання костей моїх.
16. Омерзїло мені життє. Чи ж вічно жити мені? Відступи від мене, — та ж дні мої, се марнота!
17. Що ж бо таке чоловік, що йоготак цінуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18. Та що-ранку звідуєшся до його,й що хвилинки вивідуєш його?
19. Докіль же не полишиш, докіль невідойдеш від мене, докіль і слини мені не даси проковтнути (спокійно)?
20. А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядпиче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21. Та й чому ж би не простити гріха мені й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
