Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/497

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

485

Книга Йова 9. 10. 11.


КНИГА ЙОВА 9. 10. 11.


 23. Як того вбивав одразу бичем, тов муки невинних сміється.

 24. Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коди не він, то хто ж инший?

 25. Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;

 26. Мчаться, мов човни легкі, моворел, що кидаєсь на здобич.

 27. Як я скажу собі: забуду жалощімої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,

 28. То знов муки мої лякають мене,8наю бо, що не признаєш мене безвинним ,

 29. А скоро я винуватий, так чогонадармо й силкуватись?

 30. Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,

 31. То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.

 32. Він бо не людина, як я, щоб яміг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!

 33. І проміж нас ніякий посередникне стане, щоб положив руку на нас обох.

 34. Нехай же відверне він від менебича свого, й страх його нехай не лякає мене, —

 35. А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.

Голова 10.

Омервїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.

 2. Я скажу Богу: Не обвинувачуймене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?

 3. Чи тобі се добрим видиться, щотак пригнітаєш, що байдуже тобі діло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?

 4. Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?

 5. Чи в тебе днї, як людські, й рокитвої, як у людини,

 6. Що ти аж шукаєш скази в менїй розвідуєшся, чи є гріх у менї,

 7. Хоч внаєш, що я не проступник,та нікому ратувати мене з руки твоєї?

 8. Руки твої трудились надо мною,й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?

 9. Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?

 10. Чи ж не ти вилив мене молокомі вгустив мене сиром.

 11. Скірою й тілом з’одяг мене, акістьми и жилами скріпив мене,

 12. Життє й милость дарував менї,а опіка твоя хоронила духа мого?

 13. Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —

 14. Що, як я провиню, ти взнаєш іне зіставиш гріха мого без кари.

 15. Горе мені, коли я провинив! ахоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;

 16. Вона щораз більша. Ти женешза мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.

 17. Виводиш нових твоїх сьвідківпроти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боє| вою лавою проти мене. ! 18. І про що вивів єси мене з утро! би? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;

 19. Нехай би я, як не бувший насьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.

 20. Чи ж не мало вже днів моїх?Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,

 21. Покіль пійду — й не вернусь —в країну темряви й тїнї смертньої,

 22. В країну мрака, яким є пітьматїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.

Голова 11.

І промовив ЗоФар ів Нааму й сказав:

 2. Чи вже ж на безлїч слів не требадавати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний ?

 3. Ніби твоє пусте ба8Їканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?

 4. Ти говорив: Я суджу право, й чистя в тебе перед очима.