Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/498

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

486

Книга Йова 11. 12.


КНИГА ЙОВА 11. 12.


 5. А коли б так Бог схотів промовити, й отворив уста свої до тебе,

 6. Та показав тобі тайни премудрості, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.

 7. Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослідити?

 8. Та ж він висший небес, — що жти вдіяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?

 9. Міра його довша нїж земля, ширша над моря.

 10. Вхопить кого й вакує в оковита поставить на суд, хто відверне його?

 11. Бо він внав людей лицемірних,і бачить проступок, — та й чи ж не вверне на його уваги?

 12. Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.

 13. Але коли ти очистиш серце твоєй простягнеш ід йому руки твої,

 14. І коли нечисть на руцї в тебе, ати відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,

 15. Тоді піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.

 16. 1 тодї забудеш біду, й хиба, якпро воду, що протекла, вгадувати меш про неї.

 17. 1 яснїйше, анїж південь, попливежитте твоє, й прояснієш, мов ранок.

 18. Певність у тебе тодї ів надієюбуде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.

 19. Будеш лежати собі, й не буденікого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.

 20. Очі ж ледачих (від плачу) потемніють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.

Голова 12.

відповів Йов і сказав:

 2. Справді так! Тілько ви однілюде, і з вами вмре разом і мудрість!

 3. Але ж і в мене є серце, як у вас,не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?

 4. Посьміхом другові мойму ставсяя, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом — чоловік справедливий і невинний!

 5. Оттак, по думцї того, що сидитьсобі спокійно, нїващо в лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.

 6. За те спокійні й бевпечні домівкив грабителїв, ровдратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!

 7. 1 справді: спитай у вьвірят, а вони навчать тебе, — в птаства під небом, а воно в'ясув тобі;

 8. Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:

 9. Хто з усього того не вгнав, щорука Господня сотворила се?

 10. В його руцї дух всього живучогой душа кожного людського тіла.

 11. Чи ж не ухо ровбірав слова, &чи не язик доходить смаку страви?

 12. Так і в старців мудрість, а в довголїтників ровум.

 13. У него ж (Бога) премудрість іміць; в його рада й ровум.

 14. Що він роворить, того вже ніхто не вбудує; кого він зачинить, ніхто йому не відомкне.

 15. Задержить води, — все повисихає, пустить їх, — розбурять вемлю.

 16. У його сила й премудрість, передним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.

 17. Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.

 18. Здіймав пояс ів царів, і оперізуєверівкою стан їх;

 19. Уймає князям їх почесті, & повалює хоробрих;

 20. Уймае проречистим явик, і в старців мутить розум;

 21. Окривав стидом людей значнії,і бевсилить потужних;

 22. Виявляє, що глибоко крилось утемряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;

 23. Множить народи й вигублює їх;розсіває народи, й збірає їх докупн.

 24. Віднімав ровум у голов народівземлі й пускав їх блудом у пустині, де нема шляху;

 25. Помацьки ходять вони в темрявібез сьвітла, й заточуються, неначе пяні.