Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/499

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

487

Книга Йова 13. 14.


КНИГА ЙОВА 13. 14.


Голова 13.

От же все це вбачало око мов, чуло ухо моє й затямило собі.

 2. Скілько ви знаєте, знаю й я, бо яне пущий за вас.

 3. Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.

 4. Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

 5. О, коли б вп мовчали! се була бваша мудрість.

 6. Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь І8 уст моїх:

 7. Чи справді належало вам вадляБога неправду сплітати, й задля його льжу говорити?

 8. Чи належало вам притворювятисьперед ним і 8а Бога так змагатись?

 9. А на добре ж воно вийде, коливін схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?

 10. Грізно скарає він вас, хоч випотайно й притворюєтесь.

 11. Чи вже ж велич його не страхаєвас, і страх перед ним не нападає на вас?

 12. У помини ваші, як попіл ь, покрепи ваші — покрепи глиняні.

 13. Замовчіте передо мною, а я будуговорити, хоч би й що мені* сталось.

 14. Чого ж би менї торгати тіло моєзубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?

 15. Ось, він убиває мене, та я неперестану надіятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.

 16. А се вже буде оправданнєм мені, бо ж підлестник чеи же не явиться перед лицем у його!

 17. Вислухайте ж уважно слово моєй ясуваннє моє ушами вашими:

 18. Ось, я завів суд над справою:8наю, що вийду виправданим.

 19. Хто зможе стати проти мене? Боя борзо вмовкну й віддам дух.

 20. Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тоді я не ховати мусь від обличчя у тебе:

 21. Одверни від мене руку твою, й•страх перед тобою нехай не потрясає мене.

 22. Тоді 8ви, а буду відповідати, абоя говорити му, а ти відказуй мені.

 23. Скілько ж у мене сказ і гріхів ?Покажи менї проступок мій і гріх мій!

 24. За що ти скриваєш лице (ласку)твоє, й за ворога маєш мене собі?

 25. Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і 8а сухою соломинкою гнатись?

 26. Пишеш бо засуд гіркий на мене йдописуєш менї гріхи 8 молодості моєї;

 27. Ноги мої в кайдани куєш, і всїстежки мої назираєш, і ходиш слідом ніг моїх.

 28. Я ж, мов глина, розпадаюсь, якодежа, що її міль переїла.

Голова 14.

З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;

 2. Квіткою він виходить та й поникає ; тінню пробігає й не 8упиняєсь.

 3. І на такого ти отвираєш очі твої,і зовеш мене на суд із тобою?

 4. Хто 8 нечистого може чистим родитись ? Анї один.

 5. Коли ж йому днї визначені, й число місяців його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,

 6. То відступи від його, так, позирникуди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.

 7. Дереву є хоч надїя, що воно, нзрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;

 8. Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмрс в поросі,

 9. Але, як «тільки почує воду, вонопустить паростки й поросте галуззєм. наче б новопосаджене; —

 10. А чоловік, як умре, ровпадає ся;відойшов, і де він подївся?

 11. Води зникають із озера, й рікапосякає й висихав:

 12. Так і людина ляже й не встане;покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.

 13. О, коли б ти да сховав мене впреисподнїй і там держав мене, аж покіль гнів твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!