487
Книга Йова 13. 14.
От же все це вбачало око мов, чуло ухо моє й затямило собі.
2. Скілько ви знаєте, знаю й я, бо яне пущий за вас.
3. Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
4. Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.
5. О, коли б вп мовчали! се була бваша мудрість.
6. Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь І8 уст моїх:
7. Чи справді належало вам вадляБога неправду сплітати, й задля його льжу говорити?
8. Чи належало вам притворювятисьперед ним і 8а Бога так змагатись?
9. А на добре ж воно вийде, коливін схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
10. Грізно скарає він вас, хоч випотайно й притворюєтесь.
11. Чи вже ж велич його не страхаєвас, і страх перед ним не нападає на вас?
12. У помини ваші, як попіл ь, покрепи ваші — покрепи глиняні.
13. Замовчіте передо мною, а я будуговорити, хоч би й що мені* сталось.
14. Чого ж би менї торгати тіло моєзубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
15. Ось, він убиває мене, та я неперестану надіятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16. А се вже буде оправданнєм мені, бо ж підлестник чеи же не явиться перед лицем у його!
17. Вислухайте ж уважно слово моєй ясуваннє моє ушами вашими:
18. Ось, я завів суд над справою:8наю, що вийду виправданим.
19. Хто зможе стати проти мене? Боя борзо вмовкну й віддам дух.
20. Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тоді я не ховати мусь від обличчя у тебе:
21. Одверни від мене руку твою, й•страх перед тобою нехай не потрясає мене.
22. Тоді 8ви, а буду відповідати, абоя говорити му, а ти відказуй мені.
23. Скілько ж у мене сказ і гріхів ?Покажи менї проступок мій і гріх мій!
24. За що ти скриваєш лице (ласку)твоє, й за ворога маєш мене собі?
25. Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і 8а сухою соломинкою гнатись?
26. Пишеш бо засуд гіркий на мене йдописуєш менї гріхи 8 молодості моєї;
27. Ноги мої в кайдани куєш, і всїстежки мої назираєш, і ходиш слідом ніг моїх.
28. Я ж, мов глина, розпадаюсь, якодежа, що її міль переїла.
З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2. Квіткою він виходить та й поникає ; тінню пробігає й не 8упиняєсь.
3. І на такого ти отвираєш очі твої,і зовеш мене на суд із тобою?
4. Хто 8 нечистого може чистим родитись ? Анї один.
5. Коли ж йому днї визначені, й число місяців його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6. То відступи від його, так, позирникуди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7. Дереву є хоч надїя, що воно, нзрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8. Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмрс в поросі,
9. Але, як «тільки почує воду, вонопустить паростки й поросте галуззєм. наче б новопосаджене; —
10. А чоловік, як умре, ровпадає ся;відойшов, і де він подївся?
11. Води зникають із озера, й рікапосякає й висихав:
12. Так і людина ляже й не встане;покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13. О, коли б ти да сховав мене впреисподнїй і там держав мене, аж покіль гнів твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
