Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

38

ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 35. 36.

що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.

 3. Та вставаймо й підіймаймось у Бетель, та поставимо там жертівника Богу, що послухав мене в день бідування мого, та й був зо мною в дорозї, що верстав я.

 4. І видали Яковові богів чужих, що були в руках їх, і сережки, що були в ушу їх, і сховав їх Яков під дубом, що під Сихемом.

 5. І помандрували вони, і був страх Божий на містах круг їх, і не вганяли за синами Якововими.

 6. Прийшов же Яков у Луз, що в Канаан землї, се єсть Бетель, він і ввесь люд його, що були з ним.

 7. І поставив там жертівника; і проложив тому врочищу прізвище Ель-Бетель, там бо явивсь йому Бог, як утїкав од Езава, брата свого.

 8. Умерла ж Дебора, мамка Ребечина, і поховали її під дубом і проложили йому прізвище Аллон-Бакут, дуб голосїння.

 9. Явився ж Бог Яковові знов, як прийшов із Мезопотамиї, і благословив його.

 10. І рече йому Бог: Імя твоє не звати меться вже Яков, нї! Ізраїль буде імя твоє. І дав йому прізвище Ізраїль.

 11. Рече ж йому Бог: Я Бог всемогущий. Бувай плодющий і намножуйся. Народи і купа народів будуть із тебе, і царі з чересел твоїх вийдуть.

 12. І землю, що дав Авраамові й Ізаакові, тобі віддам, і насїнню твойму по тобі дам землю сю.

 13. Знявся ж Бог від його, від урочища, де розмовляв із ним.

 14. І поставив Яков стовпа на врочищі, де він розмовляв із ним, стовпа камяного та й злив на його ливною жертвою, і злив олії на його.

 15. І проложив Яков прізвище врочищу тому, де розмовляв із ним Бог, Бетель.

 16. І рушили вони з Бетеля, і було вже не далеко до Евфрата і настигла Рахелю родїльня мука, і мала вона породи важкі.

 17. Сталося ж, як вона мала важкі породи, каже їй баба сповитуха: Крепись; бо й се буде в тебе син.

 18. Сталося ж, як покидала її душа, умірала бо, дала йому імя Бенонї, болюча дитина, отець же дав йому імя Бенямин, щасна дитина.

 19. Умерла ж Рахеля, і поховано її на шляху до Евфрата, се єсть Бетлегем.

 20. І поставив Яков стовпа над гробом її. Се стовп на Рахелиному гробу по сей день.

 21. Помандрував же Ізраїль і напяв намета свого за Мигдаль-Єдером.

 22. Сталося ж, як осївсь Ізраїль на тій країні, прийшов Рубен та й лїг із Билгою, батьковою наложницею. І дочувсь про се Ізраїль. Було ж синів у Якова дванайцятеро.

 23. Синове Леїні: Рубен, первенець Яковів, та Симеон, та Левій, та Юда, та Іссахар, та Зебулон.

 24. Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин.

 25. Синове Балли, рабинї Рахелиної: Дан та Нефталїй.

 26. Синове Зелфи, рабинї Рахелиної: Гад і Ассер. Се синове Яковові, що понароджувались йому в Мезопотамії.

 27. Прийшов же Яков до Ізаака, отця свого, в Мамрійщину, в Киріят-Арбу, се Геброн, де пробував Авраам та Ізаак.

 28. Було ж Ізаакові сто і вісїмдесять год.

 29. І розлучивсь Ізаак із душею й умер, і прилучивсь до роду свого, старий, нажившись на сьвітї. І поховали його Езав та Яков, синове його.


ГОЛОВА 36.

Се ж родопись Езавова, він же Едом.

 2. Езав побрав собі жени із дочок Канаанських, Аду дочку Єлона Хетяненка, та Оголибаму, дочку Ани, сина Зибеона Евеяненка.

 3. Та Басмату Ізмайлову, сестру Небайотову.

 4. Ада ж уродила Езавові Єлифаса; Басмата вродила Регуїла.

 5. Оголибама ж уродила Єгуса та Єглома та Корага. Се сини Езавові, що народились йому в Канаан землї.

 6. І позабирав Езав жени свої, та сини свої, та дочки свої, і всї раби