Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/502

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

490

Книга Йова 18. 19.


КНИГА ЙОВА 18. 19.


 2. Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за за ум, і тоді поговоримо.

 3. Чому вважатись нам за скот ібути пониженими в власних очах на

*

ших?

 4. О, ти, що в досаді своїй душу своюроздираєш! Чи то ж задля тебе опустіє земля та пересунуться скелї з місць своїх?

 5. Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а 8 огня його не остане й искри.

 6. Стемніє сьвітло в домівці його, йсьвічка його загасне над ним.

 7. Змаліють кроки могучостї його,й повалить його власний намір його;

 8. Бо він попаде в сіть ногами своїми й в плетінках буде плутатись.

 9. Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.

 10. Невидимо розложені по землісилця на його, й западні по дорозі.

 11. Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.

 12. Вичерпавсь ів голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.

 13. З’їсть тіло його, з'їсть всї членийого перворідна (небувала) недуга смерті.

 14. Прогнана буде з домівки в йогонадія його, а се доведе його до царя страхів*.

 15. Осядуть в наметі його (чужі),бо стане він уже не його; домівку його посиплють сіркою.

 16. Знизу усхне коріннє його, а вгорі зовяне верховіттє його.

 17. Щезне про його память із землііі імени його не згадувати муть на базарі.

 18. Проженуть його з сьвітла в тьму,я зітруть його з кругогляду земного.

 19. Нї сина нї внука не буде в народі його, не зістанеться ніхто в домівці його.

 20. День (погибелї) його злякає потом ків, а сучасників обгорне жахом.

 21. Такі пробутки беззаконного, оттаке місце того, хто не знає Бога!

Голова 19.

відказав Йов і рече:

 2. Докіль мучити мете душу моюй торгати мене словами?

 3. Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тіснити мене ?

 4. Коли я й справді провинився, топровина моя на менї зостанесь.

 5. А коли вам так любо, величатисьнадо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,

 6. То знайте, що се Бог поверг мене’д землі й обвів кругом мене сїть свою.

 7. Ось, я кричу: кривда! й ніхто нечує; я голошу, а нема суду (справедливого).

 8. Він перегородив менї путь, і я немаю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.

 9. Зволік із мене славу мою й зняввінець І8 голови моєї.

 10. Навкруги опустошив мене, й явідходжу; й, неначе деревину, вирвав надію мою.

 11. Він запалав проти мене гнївомсвоїм, і в одно повернув мене в ворогами своїми.

 12. Полки його* притягли купою йсправили дорогу собі на мене, та обсіли кругом намет мій.

 13. Браттв мов оддалив від мене, азнакомі мої цураються мене.

 14. Рід мій покинув мене, й внакомімої забули про мене.

 15. Домівники мої й служебки моївважають усі за чужого мене; приходнем став я в очах їх.

 16. Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.

 17. Жінка гидує диханнєм моїм, іменї треба вмоляти її згадкою на діти від тіла мого.

 18. Ба й малі дїти мене ва покидькувважають: я підведусь, а вони збиткуються надо веною.

 19. Всї, що до груді моєї тулились,гордують мною, а ті, кого я любіш, проти мене встали.

 20. Поприсихали кістки до кожі н* До найбільшого страху.* * Смерть дїтей, хороба, нужда і т. д.