Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/503

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

491

Книга Йова 19. 20.


КНИГА ЙОВА 19. 20.

до тїла мого, восталась тільки кожа окодо зубів моїх:

 21. О, вмилосердьтесь, помилуйтемене хоч ви, мої другі, бо рука Божа побила мене!

 22. За що й ви ще мене женете, такяк Бог, наче б не могли насититись тілом моїм?

 23. О, коли б то слова мої написано!в книзї коли б можна їх начертати рильцем валїзним на олові, —

 24. Про вічні часи на каменї видовбати!

 26. Я знаю* — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отою розпадаючуся кожу мою,

 26. І я в тїлї мойму побачу Бога.

 27. Я самий вбачу його; мої очі, неочі когось другого, побачать його. Аж нив серце в грудї моїй!

 28. Вам про мене сказати б: За щонам гнати його? Як коли б корінь злого внайдено в менї!

 29. О, бійтесь меча (Божого), бо мечтой мстить неправду, й знайте, що в суд Божий!

Голова 20.

Озвався ж ЗоФар ів Нааму та й каже:

 2. Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:

 3. Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух ровуму мого відповість ва мене.

 4. Чи ти не внаеш, що од віків, —8 того часу, як постав чоловік на землї, —

 5. Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?

 6. Хоч би під небо зросла його велич,й голова його аж до хмар сягала, —

 7. То він пропаде, як гній його, навіки; хто його бачив, питати ме: де він?

 8. Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; ніби ночная мара, він щезне.

 9. Око, що вбачало його, не побачить його ніколи, й не взрить його вже більше місце його. * Осе ті важні слова.

 10. Дїти його будуть у старцїв ласкишукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.

 11. Кості його ляжуть 8 ним у порохіз усїма гріхами молодості його.

 12. Коли зло солодким буде йому вротї його, й він держати ме його під язиком своїм,

 13. Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, —

 14. То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.

 15. Добро, що пожер, мусить вінвиблювати: Бог вирве все з живота його.

 16. Яд він гадючий всисав, так од гадюки й згине.

 17. Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!

 18. Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натішиться.

 19. Він бо тіснив, одправляв убогих;видирав домівки, що їх не будував;

 20. Не внало наситку черево його, йне щадив він нїчого в захланностї своїй.

 21. Нїчо не спаслося від прожорствайого, 8ате ж і не вдержиться щасттв його.

 22. В повноті достатків буде тїснойому; всї руки покривдованих піднімуться на його.

 23. Коли буде в його чим насититиживіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болі в тїло його.

 24. Ухилиться він од зброї залігної,— прошив його лук мідяний.

 25. Схоче вийняти стрілу, а вонавийде з тїла — вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!

 26. Вся темнота скрита в нутрі вйого; його пожирати ме огонь, ніким не роздуваний; нещаств постигне й все те, що зістане в наметї його.

 27. Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.

 28. Щезне добуток дому його, всерозпливеться в день гнїву його (Божого).

 29. Се частка від Бога чоловіковібеззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!