497
Книга Йова 28. 31.
25. Я назначав поступки їх, і засідав на передньому місці, та жив, ніби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Нинї ж глузують із мене менші від мене літами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2. Бо й сила в руках їх — до чоговона менї була? вони вже пережили пору свою.
3. Нуждою й голодом висушені, йдутьвони в степ безводний, мрачний та опустілий;
4. Щиплють лободу попід корчами,— ягоди ялівцю — се хліб їх.
5. Із громади проганяють їх, мов назлодіїв, гукають на них,
6. Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях. 7 Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернем.
8. Люде викинені, люде бевіменні,викиди землі!
9. У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10. Мною гидують вони, тікають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11. Тим, що він (Бог) роввязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12. З правого боку встав покидь ся,й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13. Зрили стежку мою, все з’умілизробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14. Вони прийшли на мене, наче бкрізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15. Страх ударив на мене; вітромроввіялась велич моя, а щаств мов унеслось, як хмара.
16. А нинї нив душа моя в мені; днісмутку обгорнули мене.
17. Ніччю вертить* мене в костяхмоїх, і жили мої не мають спокою.
18. Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки мовї давлять мене.
19. Кинув мене він у грязь, я взявсяпопелом і пилом.
20. Кричма до тебе кричу, а ти нечувш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21. Немилосердним зробивсь ти мені, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22. Ти зняв мене, пустив летіти з вітром і розбиваєш мене.
23. О, я знаю, що ти примчиш мене'д смерті, до дому, де збірают&ся всї живучі.
24. Та він же не простягне рукисвоєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25. А хиба ж я не плакав над тим,хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26. А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподівався сьвітла, тьма мене окрила.
27. Нутро моє кипить і не перестав;дні печальні прийшли на мене.
28. Я почорнілий ходжу, та не відсонця; серед громади стаю і кричу.
29. Я братом шакалам вробивсь,струсям товаришем стався.
30. Кожа вчорніла моя, кості обгоріли від жару.
31. І цитра моя голосить, і сопілкаридав.
З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дівицю.
2. Бо й яка ж доля була б менї відБога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3. Чи ж не погибель безбожному, йне допуст лиходієві?
4. Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лічив всі ступні мої ?
5. Як я ходив у марноті й неправді,а нога моя квапила до омани, —
6. То нехай зважать мене на вазіправди й Бог розпізнає мою безвинність.
7. Наколи ноги мої схибили з правої путі й серце моє ходило слідом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8. Так нехай я сїю, а їсть хто иншій,і нехай пагонцї мої вирвані будуть І8 КОрІННЄМ.
9. Як до чужої жони коли небудьсерце моє загорілось, і я засїдавсь
