498
Книга Йова 31. 32.
врадливо під дверима в ближнього мого,
10. Так нехай жінка моя жорнитьна другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11. Се ж бо й гріх і проступок, щопід суд підпадав;
12. Се той огонь, що жере аж до вагуби, й він усе майно мов викоренив би до щаду.
13. Як би я нехтував право раба чирабинї моєї, коди б вони правувались 80 мною,
14. То що б я робив, коли б Богвстав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15. Хиба ж бо не той, що мене вбудував в утробі, вбудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16. Хиба ж я відказував злиденниму їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17. Чи сам же я з'їдав мій шматокхлїба, а не їв з його й сиротина?
18. Та ж він ріс у мене, як у батька,і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19. Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20. Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари мові?
21. Як на безбатьченка вняв я руку,хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на суді),
22. То нехай рамено мов відпаде одплеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23. Бо страшна менї була б кара відБога: я б перед величчю його не устоявся.
24. Не вже ж покладав я в волотіопору мою, або промовляв до скарбу: ти надія моя?
25. Чи ж я тішився моїм статкомвеликим, та що рука моя придбала багато?
26. Дивлячись на сонце, як воно сяв,і як той місяць велично пливе,
27. Чи дав я увестись серцю моймутайкома, та й чи ж цілували уста мої (на їх шану) руку мою?
28. Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29. Чи радів я з погибелі ворога мого, або веселився, води постигло його нещаств?
30. Ш! я нїкоди не дав устам моїмволї, грішити, проклинаючи душу його.
31. Чи не говорила ж челядь шатрамого: хто ж не наситився б жясом його?
32. Приходень ніколи не ночував наулицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33. Коли б я робом людським таївпроступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34. То менї страшно було б передгромадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив ва двері.
35. О, коли б то хтось переслухавмене! Се мов бажаннв, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36. Я носив би той запис на плечахмоїх, і вкладав собі, як вінець;
37. Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.
38. Коли поле мов проти мене кричало, і вагони його на мене нарікали;
39. Коли їв я вроджай його та й невіддячив ва його, й томив життв робітників,
40. То нехай замість пшениці ростев мене осетий, а замість ячменю — кукіль! 1 скінчились слова Йовові.
Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2. Тодї вапалав гнївом Еліуй Барахиїленко, в Буву, в роду Рамового; а запалав гнїв його на Нова ва те, що виправдував себе більш, аніж Бога;
3. А на трьох другів його досадувавза те, що не знайшли влучної відповіді, а тільки винуватили Йрва.
4. Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті буди старші його віком.
5. Як же побачив Еліуй) що уста* До того, хто б списав всї поступки мої.
