Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/510

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

498

Книга Йова 31. 32.


КНИГА ЙОВА 81. 32.

врадливо під дверима в ближнього мого,

 10. Так нехай жінка моя жорнитьна другого, й нехай другі збиткуються над нею.

 11. Се ж бо й гріх і проступок, щопід суд підпадав;

 12. Се той огонь, що жере аж до вагуби, й він усе майно мов викоренив би до щаду.

 13. Як би я нехтував право раба чирабинї моєї, коди б вони правувались 80 мною,

 14. То що б я робив, коли б Богвстав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

 15. Хиба ж бо не той, що мене вбудував в утробі, вбудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

 16. Хиба ж я відказував злиденниму їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

 17. Чи сам же я з'їдав мій шматокхлїба, а не їв з його й сиротина?

 18. Та ж він ріс у мене, як у батька,і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

 19. Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

 20. Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари мові?

 21. Як на безбатьченка вняв я руку,хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на суді),

 22. То нехай рамено мов відпаде одплеча, а рука моя відломиться від ліктя,

 23. Бо страшна менї була б кара відБога: я б перед величчю його не устоявся.

 24. Не вже ж покладав я в волотіопору мою, або промовляв до скарбу: ти надія моя?

 25. Чи ж я тішився моїм статкомвеликим, та що рука моя придбала багато?

 26. Дивлячись на сонце, як воно сяв,і як той місяць велично пливе,

 27. Чи дав я увестись серцю моймутайкома, та й чи ж цілували уста мої (на їх шану) руку мою?

 28. Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

 29. Чи радів я з погибелі ворога мого, або веселився, води постигло його нещаств?

 30. Ш! я нїкоди не дав устам моїмволї, грішити, проклинаючи душу його.

 31. Чи не говорила ж челядь шатрамого: хто ж не наситився б жясом його?

 32. Приходень ніколи не ночував наулицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

 33. Коли б я робом людським таївпроступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

 34. То менї страшно було б передгромадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив ва двері.

 35. О, коли б то хтось переслухавмене! Се мов бажаннв, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

 36. Я носив би той запис на плечахмоїх, і вкладав собі, як вінець;

 37. Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

 38. Коли поле мов проти мене кричало, і вагони його на мене нарікали;

 39. Коли їв я вроджай його та й невіддячив ва його, й томив життв робітників,

 40. То нехай замість пшениці ростев мене осетий, а замість ячменю — кукіль! 1 скінчились слова Йовові.

Голова 32.

Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,

 2. Тодї вапалав гнївом Еліуй Барахиїленко, в Буву, в роду Рамового; а запалав гнїв його на Нова ва те, що виправдував себе більш, аніж Бога;

 3. А на трьох другів його досадувавза те, що не знайшли влучної відповіді, а тільки винуватили Йрва.

 4. Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті буди старші його віком.

 5. Як же побачив Еліуй) що уста* До того, хто б списав всї поступки мої.