499
Книга Йова 32. 33.
тих трьох мужів не вміли більш відкавувати, то й вапалав гнївом.
6. От і озвавсь Еліуй Барахиїленкоз Буву так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь вискаяувати мою думку.
7. Я собі думав: Нехай говорять днї,і многі літа навчають мудростї.
8. Але дух у чоловіцї та вдохновенневід Вседержителя дають йому розум.
9. Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старці внають правду.
10. От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11. Ось, я вижидав, щб ви казатимете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12. Пильно дивився на вас, та осьнї один із^вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13. Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14. От же, коли б він обертав словасвої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15. Полякались, мовчять, пересталиговорити.
16. А коли я жду, а вони не говорять, Зупинились і вже не відказують,
17. То я відкажу й виявлю моюдумку.
18. Повен я слова, й дух мій в менїрозпирав мене.
19. Справді, нутро мов, як молодевино в вачиненій посудині: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20. Виговорюсь; стане менї легче;відчиню уста мої й відкажу.
21. Не дивити мусь на лице чоловіка й ніякому чоловікові лестити не буду,
22. Лестити бо я не вмію, цехай бий зараз убив мене Творець мій!
так, слухай, Нове, мови моєї і вважай на кожне слово мов!
2. Ось, я одверзаю уста мої, язик мійпромовляв з гортані мові.
3. Слова мої 8 щирого серця, а устамої вовглаголють чисті думки.
4. Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життем. б. Коли маєш снагу, — відказуй менї й стань проти мене.
6. Ось я, по твому бажанню, стаюзамість Бога. Та й я утворений з глини;
7. Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе.
8. Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів:
9. Чист я, не маю гріха, провини вмене немає, анї неправди.
10. Він же найшов вину на мене ймає мене за ворога свого;
11. Ноги мої в кайдани закував і всїстежки мої навирає.
12. От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини.
13. Що тобі спорити з ним ? та жвін не вдає справи 8 ніякого дїла свого.
14. Бог скаже раз, а коли на те невважають, ще й другий раз.
15. Уснї, в нічному видиві, коли соннаходить на людей, коли дрімаємо на ложі,
16. Тодї він відтулює в чоловіка ухой втискає йому свою науку,
17. Щоб впинити чоловіка від якогонаміру й від гордині заховати;
18. Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.
19. Або наводиться він на розум хоробою на постелі своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,
20. Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.
21. Тїло спадає на нім, так що йогоне видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.
22. А душа його наближуєсь ід могилі, а життє його ’д смерті.
23. Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, —
24. То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, 8а що маю бути милосерним йому.
25. Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, аніж у дитини, й вернеться він до молодощів.
