501
Книга Йова 34. 35. 36.
37. Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами и в долоні плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:
2. Не вже ж видитьсд тобі се справедливим, що ти скавав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?
3. Ти бо сказав: що ва користь мені,й що прибуло б мені з того навперід, як і послі того, як би я согрішив?
4. Я відкажу й самому тобі й твоїмдрузям 8 тобою:
5. Глянь лиш на небо й побач; гляньна хмарі, що над тобою.
6. Як ти грішиш, що за шкоду йомупричиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати ЯК 8бІЛЬІДИВ, то що вдієш ти йому?
7. Коли ти праведен, що ж даєшйому? або що він з рукив тебе вівьме?
8. Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.
9. Під силою угнїтаючих стогнутьугнетені й нарікають під рокою можних;
10. Та нїхто не говорить: Де Бог,мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?
11. Що більш, як зьвіррє земне, наснавчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?
12. Хоч і кричать, не відказує, задля гордині злих людей.
13. Але се неправда, будьто Бог нечує й Вседержитель не вглядає в те.
14. Хоч ти й сказав, що не бачишйого, та суд уже готовий у його, — жди його.
15. Але тепер, тим що гнів Божийне навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,
16. Відчинив Йов легкодушно устасвої й розкидає нерозважно словами.
І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
2. Зажди ще трохи; я покажу тобі,що маю ще дещо про Бога сказати.
3. Почну розслїди мої здалека й стану в обороні справедливості' Творця мого.
4. Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.
5. Знай, Бог могучий, однакже негордить сильним, що кріпкий серцем.
6. Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
7. Не одвертав очей він од людейправих, і на все саджає їх поруч І8 царями на престолі й приводить до поваги.
8. Як же инші в кайданах і звязаніповороззєм нужди —
9. Він їх діла їм покаже й гріхи їхпревеликі;
10. Та відтулює ім ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
11. І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть дні свої в щастї, і літа свої в радощах;
12. Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
13. Лукаві же — вони зрушуютьсерцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли вакує їх в кайдани;
14. Тим і мруть вони в молодощах,а життє їх ів блудниками.
15. Бідного ж він рятує в біди його,і в тісноті відтулює ухо його*.
16. Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
17. Да в тебе повно розсудів беабожних, а суд і присуд — укупі.
18. О, нехай не вдарить тебе гнївБожий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.
19. Чи ж дасть бо він яку ціну твому багацтву? Нї, — анї волотові, анї ніякому скарбові.
20. О, не бажай тієї ночі, коди й народи 8 своїх місць зникають!
21. Остерегайсь, не нахиляйсь добезбожності, яку ти волієш, ніж тихо страдати. * Щоб почув ласкаві слова Бохі.
