Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

40

Перва книга Мойсея 37.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 37.


Голова 37.

Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Іваак, у Канаан землї.

 2. Се ж родопись Якова: Як булоЙосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолітком між синами Балли та Зєлфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.

 3. Яков же любив ЙосиФа над усісинисвої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату.

 4. Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавиділи його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.

 5. Бачив же Йосиф сон і росказавбраттї своїй.

 6. 1 каже їм: Послухайте лишень снасього, що я бачив.

 7. Здавалось бо, ніби вяжемо снописеред поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові.

 8. Сказали йому браттє його: Чи тож бо справді царювати меш над нами. Та и зненавиділи його ще й надто за сни його і ва слова його.

 9. Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і вдавалось, ніби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї.

 10. 1 росказав отцеві свойму й браттюсвойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь ? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землі ?

 11. Позавидували ж йому браттєйого, панотець же його завважив слово се.

 12. 1 погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем.

 13. 1 каже Ізраїль до ЙосиФа: Чи непасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов!

 14. Каже ж йому: Іди, синку, танаглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його 8 Геброн долини, і прийшов у Сихем.

 15. І стьрів його чоловік якийся,аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш?

 16. Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть.

 17. Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і вустьрів їх у Дотанї.

 18. Загледїли ж його оддалеки, першніж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його.

 19. Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде.

 20. Нумо вбємо його та вкиньмов який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його.

 21. Чуючи ж се Рубен, одняв йогоз рук у їх, та й каже: Не губімо душі.

 22. Каже ж Рубен: Не проливайтекрові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладіть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві.

 23. 1 сталось, як прийшов Йосиф добраття свого, стягли з ЙосиФа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.

 24. І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.

 25. 1 сіли попоїсти, коли ж глянуть,ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет.

 26. Каже ж Юда до браття свого:Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його.

 27. Ходімо, продаймо його І8майлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тіло наше. І вдовольнились браттє його.

 28. 1 йшли мимо купці Мидіянські;і витягли вони ЙосиФа з колодязя, і продали ЙосиФа Ізмайлитянам 8а двайцять срібняків; і поведено ЙосиФа в Египет.

 29. Вернувся ж Рубен до колодязя,аж ЙосиФа нема в колодязі, і розірвав одїж свою.