Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/521

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

509

Псальма 9. 10. 11.

праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.

 5. Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.

 6. Ох вороже! Конець руїнам на віки — і городи понищив ти; ой пропала їх память.

 7. Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.

 8. І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.

 9. І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час злиднїв.

 10. І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.

 11. Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.

 12. Бо коли він слїдить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосїння бідолашних.

 13. Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смертї,

 14. Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.

 15. Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сїтях, що заставили їх тайно.

 16. Півнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в дїлах рук своїх.

 17. Нехай повернуться безбожники в пекло, всї народи, що забувають Бога.

 18. Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних.

 19. Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи.

 20. Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.


Псальма 10.

Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

 2. Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

 3. Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

 4. В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

 5. Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

 6. Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

 7. Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

 8. Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

 9. Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

 10. Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

 11. Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

 12. Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

 13. Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

 14. Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рокою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

 15. Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

 16. Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

 17. Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

 18. Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.


Псальма 11.
Проводиреві хора: Псальма Давидова.

На Господа вповаю; як же ви кажете душі моїй: відлїтайте, як птиця, на гору вашу?