41
ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 37. 38.
30. І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти?
31. Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю;
32. І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї.
33. І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа.
34. І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі.
35. Посходилися ж усї його синове йдочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.
36. Мидіянїї ж продали Йосифа в Египтї Потифарові, дворянину Фараоновому, гетьманові прибічників його.
І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.
2. І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.
3. І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.
4. І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.
5. І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.
6. І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.
7. Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.
8. Каже ж Юда Онанові: Увійди до братовоі жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.
9. Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.
10. Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.
11. Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Колиб і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпо́дї.
12. Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.
13. І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.
14. Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.
15. І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.
16. Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?
17. Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?
18. Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.
19. І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.
20. Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.
21. Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.
22. І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.
23. Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.
24. І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка
