522
Псальма 38. 39. 40.
задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.
4. Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони за тяжкі для мене.
5. Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.
6. Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.
7. Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.
8. Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.
9. Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.
10. Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.
11. Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.
12. А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.
13. Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.
14. Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.
15. Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.
16. Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!
17. Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.
18. Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.
19. Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.
20. І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.
21. Не опусти мене, Господи, Боже мій, будь недалеко від мене.
22. Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!
Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
2. Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
3. Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
4. Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
5. Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
6. Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
7. І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8. Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9. Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10. Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11. Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
12. Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
13. Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
Терпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.
2. Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;
3. А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.
4. Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.
