44
ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 41.
тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманьский вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18. Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19. Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
22. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
23. Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
24. І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
25. І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
26. Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
27. І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
28. Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
29. Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
30. Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
31. І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
32. Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
33. Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
34. Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
35. І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
36. І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
37. Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
38. І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
39. Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все,