549
Псальма 100. 101. 102.
Воскликнїть Господеві, цїла земля!
2. Служіть Господеві з радостю! Прийдїть перед лице його з піснями!
3. Знайте, що він Господь Бог! Він, не ми, сотворив нас, — нарід його й отару паші його.
4. Ввіходьте у ворота його з хвалою, у двори його з піснями похвальними! Хвалїть його, прославляйте імя його!
5. Благий бо Господь; милість його вічна і вірність його з роду в рід.
Про милість і правосуддє засьпіваю; похвальні пісьнї засьпіваю тобі, Господи.
2. Буду розумно ходити правою дорогою; коли завитаєш до мене? В домі моїм буду в чистотї серця мого жити.
3. Не поставлю перед очі мої нїчого нечестивого; дїла відступників ненавиджу; не прилїпляться до мене.
4. Серце нечестиве нехай обминає мене, злого не хочу знати.
5. Хто тайно обмовляє ближнього свого, того б я знищив; хто має горде око і пиху в серцї, не стерплю того.
6. Мої очі на вірних землї, щоб були коло мене. Хто ходить правою дорогою, той нехай служить менї.
7. Не буде в моїй хатї жити, хто творить підступ; хто брехню говорить, не сьміє стояти перед очима моїми.
8. Кожного ранку нищити му всїх беззаконних землї, щоб вигубити з города Господнього всїх, що дїлають беззаконнє.
Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
2. Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
3. Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
4. Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
5. Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
6. Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
7. Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8. Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9. Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10. Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11. Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12. Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13. Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14. Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15. І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16. Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17. Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18. Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
19. Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
20. Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
21. Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
22. Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
23. Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
24. Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
25. З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
26. Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
