45
Перва книга Мойсея 41. 42.
нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
40. Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
41. Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
42. І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
43. І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
44. Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
45. І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях[1], і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського[2]. І знявсь Йосиф над Египтом.
46. І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
47. Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
48. І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
49. І назбирав Иосиф пшеницї, мовби піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
50. В ЙосиФа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
51. Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
52. Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
53. Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
54. І почали грлодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
55. Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
56. А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
57. Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного?
2. Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати.
3. Рушило браттє Иосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:
4. Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода!
5. Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї.
6. Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.
7. Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.
8. Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.
9. І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли випшіонувати проходи в землї сій.
10. Вони ж кажуть: Нї, пане добродію! раби твої прибули купити харчі собі!
