Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/58

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

46

Перва книга Мойсея 42. 43.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 42. 43.


 11. Всї ми синове одного чоловіка,вірняки. Раби твої, не підглядники.

 12. Каже ж їм: Нї! Перевідатиприйшли проходи в землю сю.

 13. Вони ж кажуть: Дванайцятеронас братів, рабів твоїх, у Канаан землї. Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає.

 14. Каже ж їм Йосиф: Се ж воно йв те, що я сказав вам: ви пронири.

 15. Ось чим оправдитесь: Бодай такбув жив Фараон! Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди.

 16. Пошліть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого; а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї. Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири.

 17. І віддав їх під варту на три дні.

 18. Каже ж їм третього дня: От щовчиніте, так останетесь живі; бо я собі людина богобоязлива.

 19. Коли ви певняки, нехай один8 між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдіть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу.

 20. А брата вашого меньшого приведіте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете. І вчинили так.

 21. 1 каже одно одному: Ой справдіми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали! Тим прийшла на нас така печаль.

 22. Відказуючи ж Рубен, каже їм:Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї! Та не послухали. Оце кров його жадається від нас.

 23. Вони ж не відали, що їх розумієЙосиф; бо промовляв до них через товкмача.

 24. Та й одвернувшись од них,сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв І8 ними та, взявши Симеона від них, звявав його перед віччу в них.

 25. Повелїв же Йосиф понасипатиторби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так.

 26. І навючивши пашню на ослисвої, рушили звідти.

 27. Розвязавши один торбину свою,шоб усипати оброку ослам своїм на попасі, побачив гроші свої; бо вони були вверху, в устї мішковому.

 28. І каже браттю свойму: верненомені гроші; ось вони в торбі моїй. І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдіяв нам Бог ?

 29. 1 прийшли до Якова, отця свого,в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали:

 30. Промовляв до нас господар землїтієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї.

 31. Ми ж йому казали: Певняки ми,не розглядники.

 32. Дванайцятеро братів нас синівотецьких; одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землі.

 33. Каже ж нам господар землї тієї:От із чого я взнаю, що ви певняки. Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівці вашій, та й рушайте.

 34. 1 приведіте до мене брата вашогоменьшого; тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки. І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землі.

 35. 1 сталось, як спорожняли торбисвої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його. І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались.

 36. Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездітним. Нема ЙосиФа, нема й Симеона; чи то ж і Бенямина візьмете? Це все на мене!

 37. Каже ж Рубен отцеві свойму:Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе. Приручи його менї; я приведу його до тебе.

 38. Він же рече: Не пійде син мійз вами; бо його брат умер, а сей один остався. Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак введете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт.

Голова 43.

Голоднеча ж налягла тяжко на землю.

 2. 1 сталось, як поїли хлїб, що при