Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/583

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

571

Книга Приповісток Соломонових 42. 2.


КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 1. 2.


 6. Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

 7. Почин премудрості* — Господеньстрах; безумні нехтують і розум і науку.

 8. Слухай, мій сину, науки батькатвого, й не відкидай материного заповіту;

 9. Бо гарний се вінок на голову твоюй прикраса на шию тобі.

 10. Сину мій! як будуть надити тебеледачі люде, не слухай їх;

 11. Як скажуть: Ось ходім, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,

 12. Проковтнемо його живого, мовбезодня, — цілого, мов би провалився в продасть;

 13. Награбимо добра ми всякого вйого, сповнимо доми свої хижим лупом;

 14. Жереб на твою пайку кидатимеш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —

 15. Мій сину! не ходи по одній з ними дорозі, зупини ногу твою на їх стежцї,

 16. Бо ноги їх біжять до злого, ікваплять на пролив крові.

 17. Шкода ж бо ставити в очах всіхптиць сіла;

 18. Вони ж чигають на власну кров,і складають зраду проти своїм душам.

 19. Ось такі дороги всіх тих, що ласіна чуже добро: воно відбирав житте тим, що його загарбали.

 20. Премудрість говорить по улицях, піднімав свій голос по майданах;

 21. Бона проповідає по головнихзборищах, у ввіходах до міських воріт промовляв, говорючи:

 22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дунотї? доки нетямущим буде знанне противне?

 23. Приникнїть ід мойму картанню:Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

 24. Я звала вас, а ви не слухали, яруку простягала, та не було, хто б уважав;

 25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.

 26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелі*, і радіти му, як найде страх на вас;

 27. Як прийде на вас переляк, мовта буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тіснота.

 28. Тоді* кликати муть мене, — тане озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.

 29. За те, що знанне ви зненавиділи й страху Божого не прийняли,

 30. Що не схотіли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

 31. За се їсти муть плоди вчинківсвоїх та переситяться химерами своїми.

 32. Так, упрямість невіжів убв їх ібайдужність дурних погубить їх;

 33. Хто ж послухає мене, той будежити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.

Голова 2.

Мій сину! коли приймеш слова мої й заповіді мої ховати меш у себе,

 2. Коли слух твій вчиниш уважнимна мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;

 3. Коли ти знаннє звати меш до себей покликувати за розумом;

 4. Коди будеш шукати його, так яксрібла, й докопуватись його, як скарбу, —

 5. Тоді* зрозумієш страх Господеньі знайдеш пізнаннє Бога.

 6. Бо тільки Господь дає премудрістьі з його уст виходить знаннє й розум.

 7. Він праведним приховує спасенне,він заслоняє тих, що ходять в невинності;

 8. Він стежки правди наглядає йбереже дороги сьвятих своїх.

 9. Тоді* ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.

 10. Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знанне над усе душі твоїй любійше буде,

 11. Тоді* обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,

 12. Щоб від стежок тебе ледачихурятувати, й від чоловіка кривоязикого,

 13. Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;