Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/587

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

575

Книга Приповісток Соломонових 6. 7. 8.


ІШ1ІГА ПРЯДОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 7. 8.

кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.

 27. Чи жару ж набереш у пазуху,й не прогорить платтє твоє У

 28. Чи пійдеш по жару, не спікшиніг собі?

 29. Таке жде кожного, хто входитьдо жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде 6е8 вини.

 30. Про злодія ніхто байдужен небуває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

 31. А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівці, все втеряє.

 32. Хто ж перелюбствує 8 жінкоючужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

 33. Побоїв і сорому набереться він,і безчесть його не зотреся.

 34. Бо ревнованнє й лютість мужане пощадить в день пімсти;

 35. Не прийме він ніякого викупуй не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.

Голова 7.

Сину мій! хорони слова мої, й заповіді мої ховай у себе.

 2. Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.

 3. Понавязуй їх на палці собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.

 4. Скажи премудрості: Ти сестрамоя! а розум назви рідним (братом).

 5. Щоб вони давали острах тобі віджінки чужої, що мягкими словами промовляє.

 6. Ось, я раз дивився кріз крату ввікно у моїй домівці,

 7. Та й побачив серед недосьвідних,— постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,

 8. Що йшов близенько її переулокі простував до будинку її при дорозї,

 9. В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороці.

 10. І ось — зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,

 11. Щебетлива й невгавуща; ногиїї не втерплять перебувати в домівці в себе:

 12. То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

 13. От і обняла його, поцїлувала тай каже бе8 сорома в лиці:

 14. В мене мирна жертва: сьогоднія сповнила обітницї мої;

 15. Тим і вийшла на зустріч тобі,щоб тебе відшукати, та й — знайшла тебе;

 16. Постелю мою вслала я килимами,квічастими тканинами з Египту;

 17. Почивальню мою запашила ямиррою, алоєм та цинамоном;

 18. Ходи ж, будем до самого ранкувпиватись пестощами, насолоджуватись любовю;

 19. Мужа бо дома нема, — вибравсьу далеку дорогу;

 20. Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повні засьвітить.

 21. Так і приманила його ласкавимщебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.

 22. Як стій, пійшов він за нею, якійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,

 23. Покіль стріла не пробє печінокйому наскрізь; так бідна пташка летить на сіло, й не 8нає, що воно їй на погибель.

 24. Слухайте ж, діти, мене, приникайте до слів уст моїх.

 25. Нехай не надиться твоє серцена її дороги, не блукайся стежками її:

 26. Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;

 27. Дом її — се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.

Голова 8.

Чи ж премудрість не покликує, чи ровум не знімає свій голос?

 2. Вона стає на високих місцях, придорозї, та на роздорожжях;

 3. Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:

 4. Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!

 5. Навчайтесь, нерозумні, мудрості,і ви, глупі — розуму!

 6. Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.

 7. Бо саму правду говорить язик мій,