Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/592

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

580

Книга Приповісток Соломонових 13. 14.


КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 13. 14.

се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.

 20. Хто братаєсь із мудрими, будей сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, — зледачів.

 21. За грішниками гонить нещасте,а праведним добро в нагороду.

 22. Добрий і внукам зоставляе достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

 23. Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.

 24. Хто жалує лозинки, ненавидитьвін сина, а хто любить сина, той 8 малку наказує його.

 25. Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.

Голова 14.

Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.

 2. Хто ходить правою дорогою, тойГоспода боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.

 3. В безумного в устах — бич гордині ; мудрих же уста оберігають їх.

 4. Де воликів нема, порожні там іясла; а хороший вроджай від сили волів.

 5. Правдливий сьвідок неправди неговорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.

 6. Шукає мудрості бевпутний та йне знаходить, а мудрому знаннє легке.

 7. Ійди геть від того, хто ровуму немає, в кого невидні тобі уста розумні.

 8. Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.

 9. Недоумки з гріха сьміються, а міжправедними — ласкавість.

 10. Журбу душі своєї всяке серце8нає, і в радощі його чужому не мішатись.

 11. Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.

 12. Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї. 1 Я. І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.

 14. Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.

 15. Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.

 16. Тямущий злого, 8най, опасливобоїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.

 17. Чоловік-горячка, буває, що йдурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.

 18. Невіжі унаслїдують дурноту,розумні же вквітчаються знаннєм.

 19. Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях аведника.

 0. Бідного не любить навіть рідняйого, а в богатого повно приятелів.

 21. Грішить, хто ближнім гордує, аблагословен той, хто до вбогого милосердний.

 22. Ті помиляються, що задумуютьзло, любов і віра тим, хто думає про добре.

 23. З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.

 24. Вінець мудрих — їх багацтво, адурощі дурних — дурощами й о стануть.

 25. Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжп насплїтає.

 26. В Господнім страсї кріпка надїя;всім синам своїм він — утечшце.

 27. Господень страх — се джереложизнї; він відвертає від западень смертї.

 28. Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.

 29. Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, впявлює дурноту.

 30. Лагідне серце життє для тїла, азависть зжерае й кості.

 31. Хто вбогого тіснить — творцяйого вневажає, хто ж Бога чтпть, бідного спомагає.

 32. Безбожний 8а зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надію.

 33. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.