582
Книга Приповісток Соломонових 16. 17.
гріх, і страх Господень одводить од
7. Як чоловікові путі приятнї Богу,так мирить він із ним і ворогів його.
8. Лїпше не многе з правдою, аніжз кривдою добутки превеликі.
9. Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
10. В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
11. Вірна вага й мисочки вагові уГоспода, в його й усї камінці вагові в саквах.
12. Ненавидне царям людей безбожних діло: бо правдою стоїть престол твердо.
13. Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
14. Царська досада—се вістун смерті, та мудрий чоловік улагодить його.
15. В ясному погляді царському —життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.
16. Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.
17. Путь праведних одвертавсь відзла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
18. Попереду погибелі йде гординя,а поперед упадку — надуте серце.
19. Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
20. Хто веде діло розумно, той знаходить щасте; блажен, хто в Господї надію має.
21. Розсудливим назвуть того, в когомудре серце, та красномовність додасть ваги ученості.
22. Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.
23. Серце в мудрого чинить Я8ИК його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
24. Приятна мова — се текучий мідіз соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
25. Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смерті.
26. Працюючий працює для себе, бопримушує рот його до того.
27. Лукавий чоловік задумає лихо,й в устах у його — мов огонь жеру щий.
28. Зрадливий чоловік сїе незгоду,а доносчик і приятелїв розводить.
29. Чоловік підступний ближнього8 путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
30. Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.
31. Вінок величній — волоссе біле,коли внайдеся на праведній дорозї.
32. Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.
33. У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2. Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок розділить.
3. У горнї й в огні очищавсь золотой срібло, Господь же витрібовує серця.
4. На злющу мову лиш падлюка вважає ; лукавий слухає зрадливого навчання.
5. Хто вбогого поругав, той творцяйого зневажає; кого нещасте звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6. Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дітей — родичі їх.
7. Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8. Гостинець — се дорогий камінь утого, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9. Хто провину покриває — любовншукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертав.
10. Розумного докір більше діймає,нїж дурного сто вдарів.
11. Хто бурить — у того тілько лихе на думці; на його посланий буде ангел без милосердя.
12. Лучше стрітити ведмедицю, щоїй дітей взято, нїж дурного 8 його дурнотою.
13. Хто за добро платить атом, від.того домівки не відойде зло.
