Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/595

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

583

Книга Приповісток Соломонових 17. 18.


КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 17. 18.


 14. Почин до сварки — як прірваводи; покинь же сварку, нїм ще ровгорілась.

 15. Хто гріпшого правдить і правоговинуватить, — оба вони гидота Господеві.

 16. Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.

 17. Друг любить про всяк час, і, як•брат, вивиться він, коли спаде нещастє.

 18. Чоловік малоумний дав руку йручиться ва ближнього свого.

 19. Хто любить сварку, той любитьі гріх; а хто надто високо піднімав ворота свої, шукав упадку.

 20. Підступне серце не внайде добра,й язик лукавий впадав в біду.

 21. Хто дурня вродив — то собі нагоре; отець бевумного не вавнав радощів.

 22. Веселе серце — як лік, добродійне, а дух сумовитий висушує й кості.

 23. Дарунки в павухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.

 24. В ровумного мудрість — передочима, дурного ж очі — на конці землі її вбачають.

 25. Бевумний син — отцю своймугірка досада, ще гірше горе він матері своїй.

 26. Не гарно се, на правого винуспихати, як і бити * старшину ва суд справедливий.

 27. Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.

 28. І дурень, як мовчить, здаєтьсябути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.

Голова 18.

Своввольний всього вабагає; він устає проти всього, що каже розум.

 2. Дурний не любить знання, хибатілько, щоб повеличатись дотепом.

 3. З безбожником приходить і погорда, а з безчесним — сором.

 4. Слова в устах мужа — глибокії* словами. води; з джерела мудрості — широкий потік.

 5. Вважати на особу бевбожного —се діло погане, тим паче, щоб праведного повалити на суді.

 6. Бевумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують, бійку.

 7. Беспутнього язик — погибель длянего, а уста його — се сїть на душу його.

 8. Нашептані слова — неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

 9. Недбалий в своїй роботі — се рідний брат розтратника.

 10. Імя Господнє — се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

 11. Багатому скарби вдаються кріпким містом, він уважав їх ва високі мури.

 12. Перед упадком гордуватїв серцев чоловіка, а перед славою — покора.

 13. Хто, не вислухавши, відповідає,той дурень і стид на його спадає.

 14. Дух в чоловіцї підпирає немочійого, а дух прибитий — хто може піддержати його?

 15. Розумного серце вдобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про внаннв тілько дбає.

 16. Дарунок розширює чсуіовіковідорогу, ба й до панів великих його допускає.

 17. Первий в свойму спорі — правий, та приходить його противник, й перевірює справу.

 18. Жереб скінчить повиванку, вінчинить ровсуд і між панами.

 19. Розгніваний брат — як утверджене місто, а звяга (з ним) — як васови в замку.

 20. Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.

 21. Смерть і життє — в руці язика,й хто любить його, їсти ме плоди його.

 22. Хто внайшов добру жону —знайшов добро й одержав ласку від Господа.

 23. Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

 24. Хто хоче приятелів мати, муситьі самий приявним бути; друг буває од брата прихильнїйший.