Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/597

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

585

Книга Приповісток Соломонових 20. 21.


КНИГА ПРИПОВІСТОІЇ СОЛОМОНОВИХ 20. 21.


 10. Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві.

 11. Можна вже хлопя пізнати з того,чим ванимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

 12. Ухо, що чув, й око, що бачить— одно й друге сотворив Господь.

 13. Не люби спати, щоб не дознавзлиднів; май отворені очі, й будеш наїден хлібом.

 14. Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як о дійде, — хвалиться.

 15. Бував много золота й перед, танайдорожша знадоба — уста розумні.

 16. Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його валіг!

 17. Солодкий зразу чоловікові хлїб,неправдою нажитий, та й на впослї в його роті піску повно буде,

 18. Задуми вдаються аж по добрійраді, а по раді ще далі воюйся.

 19. Хто переносить і відкривав тайни, та рот широко отвирав, 8 тим не братайся.

 20. Хто лихословить отцеві й матерісвоїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

 21. Майно, 8разу скоро набуте, небуде опісля благословенне.

 22. Не говори: „За зло я самий віддам“; полити се Господеві, — він охоронить тебе.

 23. Гидота Господу вага лукава, тай невірна міра — йому противна.

 24. Всї ступні людські Господь справляє; чоловікові ж — як угнати дорогу свою ?

 25. Се сіть людині* — сквапно обітскладати, а послі обіту — роздумовати.

 26. Мудрий царь вивів безбожних,а потім колесом своїм по них покотить.

 27. Господень сьвічник — се духчоловічий, що вивідув всї глибини серця.

 28. Любов і правда царя оберегають,престола він свого любовю підпирає.

 29. Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос.

 30. Рани від побоїв — се лік протизла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.

Голова 21.

В руках у Господа цареве серце; як розтоки води, він їх, куди захоче, справляв.

 2. В очах у людини путь її вдаєтьсяшляхом правим, Господь же на вазї всяке серце важить.

 3. Як хто чинить правду й правийсуд, се подобавсь Господу більше, ніж жертва.

 4. Дивитись на людей високом згорда оком і серцем надутим — се гріх.

 5. Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу.

 6. Надбане добро язиком льживим— се проминаючий подих, се погибельні сїти.

 7. Насильство злюк лихих саме їхпогубляє, вони зареклись, не хоронити справедливість.

 8. Дорога в грішника крива, а хточистий, того поступки праві.

 9. На криші в кутку далеко лучшежити, аніж із жінкою сварливою в сьвітлицї.

 10. Безбожного душа бажає зла; ненайде змилування в очах його навіть приятель його.

 11. Як карають зрадливого, то й неук 8розумнїє, а як розумного навчають, він приймає науку.

 12. Праведний назирав дом безбожного, як безбожні попадають в нещастє.

 13. Хто чує крик і плач убогого байдужно, той сам кричати ме, й вислуханий не буде.

 14. Гостинець, тайкома даний, гасить гнїв, і дар у пазуху — велику Досаду.

 15. Правий суд — се радість праведному, а страх лиходієві.

 16. Чоловік, що зійшов з путя розумного, між мертвими опиниться.

 17. Хто любить веселощі, той збіднів, а хто вино й товщ — тому не вбогатїти.

 18. Викупом буває 8а праведногобезбожнии, й за правого — лукавий.

 19. В пустині* одиноко відраднїйщежити, ніж І8 сварливою жоною й сердитою.

 20. В господї мудрого — омаста й