585
Книга Приповісток Соломонових 20. 21.
10. Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві.
11. Можна вже хлопя пізнати з того,чим ванимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
12. Ухо, що чув, й око, що бачить— одно й друге сотворив Господь.
13. Не люби спати, щоб не дознавзлиднів; май отворені очі, й будеш наїден хлібом.
14. Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як о дійде, — хвалиться.
15. Бував много золота й перед, танайдорожша знадоба — уста розумні.
16. Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його валіг!
17. Солодкий зразу чоловікові хлїб,неправдою нажитий, та й на впослї в його роті піску повно буде,
18. Задуми вдаються аж по добрійраді, а по раді ще далі воюйся.
19. Хто переносить і відкривав тайни, та рот широко отвирав, 8 тим не братайся.
20. Хто лихословить отцеві й матерісвоїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
21. Майно, 8разу скоро набуте, небуде опісля благословенне.
22. Не говори: „За зло я самий віддам“; полити се Господеві, — він охоронить тебе.
23. Гидота Господу вага лукава, тай невірна міра — йому противна.
24. Всї ступні людські Господь справляє; чоловікові ж — як угнати дорогу свою ?
25. Се сіть людині* — сквапно обітскладати, а послі обіту — роздумовати.
26. Мудрий царь вивів безбожних,а потім колесом своїм по них покотить.
27. Господень сьвічник — се духчоловічий, що вивідув всї глибини серця.
28. Любов і правда царя оберегають,престола він свого любовю підпирає.
29. Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос.
30. Рани від побоїв — се лік протизла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.
В руках у Господа цареве серце; як розтоки води, він їх, куди захоче, справляв.
2. В очах у людини путь її вдаєтьсяшляхом правим, Господь же на вазї всяке серце важить.
3. Як хто чинить правду й правийсуд, се подобавсь Господу більше, ніж жертва.
4. Дивитись на людей високом згорда оком і серцем надутим — се гріх.
5. Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу.
6. Надбане добро язиком льживим— се проминаючий подих, се погибельні сїти.
7. Насильство злюк лихих саме їхпогубляє, вони зареклись, не хоронити справедливість.
8. Дорога в грішника крива, а хточистий, того поступки праві.
9. На криші в кутку далеко лучшежити, аніж із жінкою сварливою в сьвітлицї.
10. Безбожного душа бажає зла; ненайде змилування в очах його навіть приятель його.
11. Як карають зрадливого, то й неук 8розумнїє, а як розумного навчають, він приймає науку.
12. Праведний назирав дом безбожного, як безбожні попадають в нещастє.
13. Хто чує крик і плач убогого байдужно, той сам кричати ме, й вислуханий не буде.
14. Гостинець, тайкома даний, гасить гнїв, і дар у пазуху — велику Досаду.
15. Правий суд — се радість праведному, а страх лиходієві.
16. Чоловік, що зійшов з путя розумного, між мертвими опиниться.
17. Хто любить веселощі, той збіднів, а хто вино й товщ — тому не вбогатїти.
18. Викупом буває 8а праведногобезбожнии, й за правого — лукавий.
19. В пустині* одиноко відраднїйщежити, ніж І8 сварливою жоною й сердитою.
20. В господї мудрого — омаста й
