Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

48

Перва книга Мойсея 43. 44.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 43. 44.

найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!

 30. Замішався і з упинивсь Йосиф ;поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.

 31. І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сіль!

 32. І подано йому окроме, а тимокроме, і Єгиптянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти 8 Євреями; гидують бо тим Египтяне.

 33. Посіли ж проти його, первенецьпо родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному.

 34. І посилались їм частки спередйого; більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро. Пили вони й попивали із ним у веселостї.

Голова 44.

І повелів Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьте торби його зверху.

 2. А чашу мою срібну вложи в торбуменьшому і гроші його 8а пашню. І вроблено по слову ЙосиФовому.

 3. День заднився, людей одпущено,самих і ослят їх.

 4. Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слідом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро ?

 5. Та ж се кубок, що пє з його панмій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдіяли ви таке заподіявши.

 6. Наздогнавши ж їх, каже по наказусьому.

 7. Вони ж йому: Про що говоритьпан добродій слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.

 8. Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землі: Як же б украли 8 дому в пана твого срібло чи золото?

 9. У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.

 10. Він же каже: Нехай же й се, якмовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.

 11. 1 метнулись, і скинув кожен торбусвою на землю, і розвязав кожен торбу свою.

 12. І шукав, від старшого почавши,докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.

 13. 1 пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.

 14. Увійшов же Юда й браттє йогодо ЙосиФа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.

 15. Каже ж їм Йосиф: Що се за ділови вдіяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?

 16. Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродієві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам ? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродієві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.

 17. 1 каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде мені раб; ви ж ідіте до панотця вашого не зайняті в неволю.

 18. Приступивши ж до його Юда,каже: Благаю й молю тебе, пане добродію, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродія свого, і не прогнівись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.

 19. Пане добродію! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?

 20. І промовили ми панові добродієві : Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.

 21. Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведіте до мене, щоб я споглянув на його.

 22. І відказали ми панові добродієві:Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого;; коли ж покинув би панотця свого, умер би.

 23. Ти ж промовив єси до рабів твоїх : Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.

 24. Сталося ж, як прийшли ми дораба твого, панотця нашого, повідали