588
Книга Приповісток Соломонових 24. 25.
5. Мудрий чоловік потузкен, і ровумпіддержує силу в чоловіка.
6. Тим то й війну веди 8 розвагою,а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7. Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
8. Хто задумав заподіяти лихо, тогой лиходїєм називають.
9. Помисл дурноти — гріх; зрадник— людям гидота.
10. Коли ти в біді покававсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11. Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнв — чи ж покинеш їх?
12. Скажеш може: Ми про се незнали! Та, може, й той не знав, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се внае, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13. їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14. Оттаке й спізнанне мудростї длядуші твоєї. Як ти вже внайшов и, то й придбав будущину ти, й надія твоя не даремна.
15. Безбожний! не задумуй лиха надомівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16. Бо праведний впаде сїм раз — івстане, безбожні же впадуть у погибель.
17. Як ворог твій впаде, не радуйсь,і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18. А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19. Не сердься на лиходїів, і не завидуй безбожним,
20. Бо лихого будущина пропаща, асьвітильник безбожних загасне.
21. Мій сину! Господа й царя твогострахайся; з ворохобниками не товаришуй,
22. Бо нагло прийде погибель відних, — і біду від обох — хто її наперед узнав?
23. Сказано ще й се мудрими: Вважати в суді на особу — се погано. * На судї між мудрими.
24. Хто винуватому скаже: „Ти невинен“, того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25. Хто ж викаже його вину, тихбудуть любити й благословити.
26. Хто відказує по правді, наче вубта цілує.
27. Упорай перш твої пова домомсправи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівці розпоряджуй.
28. Не будь льживим на ближньоготвого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29. Не говори: Як він менї вчинив,так само й я йому вчиню: відплачу чоловікови по вчинкам його.
30. Йшов я раз попри поле чоловіка лінивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31. Дивлюсь — терниною все позаростало, 8ЄМЛЯ кругом кропивою окрилась, а камінна огорожя розвалилась.
32. Споглянув я й вадв се до серця,споглянув та й навчивсь такій пересторозі:
33. Не довго будеш спати, не довгодрімати; не довго — вгорнувши рукн, полежиш, —
34. Аж ось прийде, мов прихожий,вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.
І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:
2. Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло.
3. Як неба висота й землї глибина,так серце у царів — невідоме.
4. Відділи жужелицю від срібла, авийде у срібленника (чистий) посуд:
5. Віддали од царя неправеднпка, аправдою престол його стояти буде.
6. Не величайсь перед царем і намісці для князів не становись;
7. Бо красше, коли тобі скажуть:„Ходи сюди висшеа, аніж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
8. Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінці супротивник твій засоромить тебе?