Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/602

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

590

Книга Приповісток Соломонових 26. 27. 28.


590 КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 26. 27. 28.

дить ближньому свому, а потім каже: „Я тільки жартував !а

 20. Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, — втихне ворожнета.

 21. Як уголь про жар, а дерево проогонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.

 22. Слова підшепника — як ласощі,й вони ввіходять в черево глибоко.

 23. Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнев серце.

 24. Устами ворог придобрявсь, а всерцї зраду він голубить.

 25. Не вір йому, як він ласкавенькоговорить, бо сїм гидот седить у його серцї.

 26. Хоч ненависть він тайно ховав,то відкривсь злоба його серед громади.

 27. Хто яму вирив, сам упаде в неї,а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.

 28. Зрадливий язик ненавидить тих,кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.

Голова 27.

Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.

 2. Нехай вихвалює тебе хто другий,а не твої уста, — чужий, а не твій

Я8ИК.


 3. Важке камінне, а пісок так само,та гнїв дурного обоє переважить.

 4. Жорстокий гнїв, палка і лютість,та проти ревності хто встояти зможе?

 5. Докір явний багато ліпший, аніжукрита любов.

 6. Ліпші щирі догани від люблячого,аніж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

 7. Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.

 8. Як пташка, що гніздо покине, таксамо й чоловік, що місце своє покинув. й/

 9. Масті й пахощі радують серце:такий же й друг солодкий, що в серця раду уділяє.^

 10. Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Ліпший сусід близький, аніж брат далеко.

 11. Ровумен будь, сину, втішай моєсерце, щоб внав я, що мені* злоріцї відказати.

 12. Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.

 13. Бери в нього платтв, він бо зачужого ручався, й ва стороннього бери застав у нього!

 14. Хто в ранку раннього товариша,знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.

 15. Безнастанне капаннв в крнші унегоду, а жінка сварлива — вони одно;

 16. Хто хоче здержати її, той намагавсь з’упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дав знати про себе.

 17. Як валізо гострить залізо, такгострить чоловік вір друга свого.

 18. Хто стереже свою Фиїовину, тойїсти ме фиїи 8 неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.

 19. Як у водї лице відбиваєяь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,

 20. Ненаситня беводня й пекло, —оттак неситі й очі людські.

 21. Що огонь про срібло, про золотож піч те про людину уста, що хвалять її.

 22. Товчи безумного так як зерно уступі, — не вилущиш його в дурноти його.

 23. Назирай пильно ва скотом твоїмі май старанне про череду твою;

 24. Добуток бо не на віки, бо & власть— чи ж вона переходить ів роду в рід?

 25. Показується трава, викавуєсьзелень, та й збирають по горах сїна.

 26. Ягнята дають тобі одежу, козли— за що купити поле.

 27. Доволї молока козиного на їжутобі, на їжу родині твоїй, та й на прожиток челяді твоїй.

Голова 28.

Бевбожник втікав й тодї, як ніхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.

 2. Коли край одступить від вакону,тоді* в йому много старших, а в одним