Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/604

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

592

Книга Приповісток Соломонових 29.


КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 29. ЗО.


 11. Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.

 12. Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

 13. І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.

 14. Коли вбогих царь по правді* судить, то престол його на все утвердиться.

 15. Лоза й огроза — вони дають мудрість ; та син, лишений на волю, соромить матїр.

 16. Як множаться безбожні люде,множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.

 17. Карай твого сина, а дасть спокійтобі, й принесе радість серцю твойму.

 18. Як нікому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.

 19. Словами годї раба навчити; хочвін їх і чує, та що ж не слухає.

 20. Чи бачив ти чоловіка, прудкогодо мови? — на дурного більш надїї анїж на його.

 21. Коли слуга 8 малку в розкошахвростає, схоче він опісля вробитись сином.

 22. Чоловік гнівливий розводитьсварку, та й палкий не трохи грішить.

 23. Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честі*.

 24. Хто 8 злодїєм діливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє*, та не виявляє.

 25. Хто боїться людей, той в бідупопаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.

 26. Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володїє Господь.

 27. Гидота праведним — чоловік ледачий, безбожнику ж гидота — хто ходить правою дорогою.

ГОЛОВА ЗО.

Се слова Агура, сина Якейового, — слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:

 2. Справді, я більший невіжа, ніж* Щоб виявив злодїл. хто небудь зміж людей, і мудрості людської нема в менї;

 3. Я премудрості* не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.

 4. Хто взійшов на небо, й зійшов ізнеба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його ? Хиба ти се знаєш?

 5. Всяке слово в Бога — чисте; він— охорона вповаючим на його.

 6. Не додавай нічого до слів його,щоб він не доказав тобі твойої неправди.

 7. Двох речей прошу я в тебе, невідкажи менї, покіль я умру:

 8. Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднів нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,

 9. Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.

 10. Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.

 11. Е такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.

 12. Е такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з погані* своєї.

 13. Е такі, що в гору глядять очима,геть то піднімають повіки свої.

 14. Е такі, що в них зуби, як мечі,а челюсті* — ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.

 15. Ненаситність дві дочки має: „давай, давай Iй А навіть — три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!

 16. Преисподня та й утроба немодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже ; годї!

 17. Око, що поругає батька п не8нає докори перед матіррю, нехай виклюють ворони на ріці й вижруть орлята.

 18. Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію:

 19. Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчинл.