593
Книга Приповісток Соломонових 29. 31.
20. Та й у перелюбниці стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не вробила!
21. Під трома вемля трясеться, бачотирьох вдержати не може:
22. Раба, що вацарюв; безглуздого,як пожитку мав доволї,
23. Плюгаву женщину, коли заміжвийде, і служебку, як займе місце господині своєї.
24. А ось чотирі малі на вемлї, щомудрійші над мудрих;
25. Мурашки, — народ слабонький,а лїтом наготовлюють вапаси собі;
26. Миші, — народ слабосилок, а наскелях хати собі будують;
27. В сарани царя немає, а вся вона,мов військо, полками виходить;
28. Павук лапками спираєсь, та віні в палатах у царя буває.
29. А сї троє мають ходу стрійну,ба, четверо гордо виступають:
30. Лев, — силач між зьвірами, нікому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
31. Коли ти, вагнавшись в лютості,зробив безумство коли, та внов замислив недобре, то ватули уста рукою;
32. Бо, як вбиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і ровбуджений гнїв виводить сварку.
Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:
2. Що ж, сину мій? що, дитино тїламого? що, обітниць моїх ти сину?*
3. Не оддавай жіноцтву сил твоїх,анї поступків твоїх тим погубницям царів.
4. Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
5. Щоб вони, напившись, права незабули та й не покривили суду всїх людей убогих.
6. Дайте сикеру бідоласі, й вина тим,що їх серце в горю;
7. Нехай випє й свої вабуде влиднї,та не думає все про свої страдання.
8. Отверай уста ва того, хто голосуніде не мав, та щоб сиріт боронити. * Що пораю тобі?
9. Одверзай уста твої на правосудта для справи бідного й нужденного.
10. Хто внайде жінку честиву ? цінаїй перел дорожша;
11. Серце мужове певне її, й не малий в неї прибуток;
12. Платить вона добром йому, а ніколи злом, покіль віку її.
13. Дбає про лен та вовну, й охочопрацює власними руками.
14. Мов купецький корабель той,здобуває хлїб здалека.
15. Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дівкам їх дїло.
16. Схоче поля — є й на поле; з свогодорібку садить виноградник.
17. Оперізуесь силою й кріпить руки свої.
18. Бачить, що праця чесна й добра,проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.
19. Простягає руки до прядки, а палці її беруть веретено.
20. Долоню свою розтулює бідному,подає руку нужденому.
21. Не боїться, що ріднї студено буде; — вся семя має подвійну одежу.
22. Робить вона собі коври; висон,пурпур — її одежа.
23. Мужа її всяке знає; сидить віну воротях між громадськими мужами.
24. Тче вона покривала й продає, апояси доставляє купцям Финикийським.
25. Трівкість і краса — одежа її, йвесело глядить вона в будущину.
26. Уста свої отвирає лиш на словамудрі, на язицї в неї — лагідна наука.
27. Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба — нїчо не робивши.
28. Встають дїти, — її величають, імуж її всюди вихваляє:
29. Много женщин честивих, — тиж усїх перевисшила!
30. Бо принада — річ непевна, пишна врода — річ минуща; богобоязлива ж жінка — от кого хвалити треба!
31. Платіть же їй після того, що їїнадбали руки; славіть її у громадї за її учинки!
