Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/605

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

593

Книга Приповісток Соломонових 29. 31.


КНИГА ПРИПОВІСТОК


 20. Та й у перелюбниці стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не вробила!

 21. Під трома вемля трясеться, бачотирьох вдержати не може:

 22. Раба, що вацарюв; безглуздого,як пожитку мав доволї,

 23. Плюгаву женщину, коли заміжвийде, і служебку, як займе місце господині своєї.

 24. А ось чотирі малі на вемлї, щомудрійші над мудрих;

 25. Мурашки, — народ слабонький,а лїтом наготовлюють вапаси собі;

 26. Миші, — народ слабосилок, а наскелях хати собі будують;

 27. В сарани царя немає, а вся вона,мов військо, полками виходить;

 28. Павук лапками спираєсь, та віні в палатах у царя буває.

 29. А сї троє мають ходу стрійну,ба, четверо гордо виступають:

 30. Лев, — силач між зьвірами, нікому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.

 31. Коли ти, вагнавшись в лютості,зробив безумство коли, та внов замислив недобре, то ватули уста рукою;

 32. Бо, як вбиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і ровбуджений гнїв виводить сварку.

Голова 31.

Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:

 2. Що ж, сину мій? що, дитино тїламого? що, обітниць моїх ти сину?*

 3. Не оддавай жіноцтву сил твоїх,анї поступків твоїх тим погубницям царів.

 4. Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,

 5. Щоб вони, напившись, права незабули та й не покривили суду всїх людей убогих.

 6. Дайте сикеру бідоласі, й вина тим,що їх серце в горю;

 7. Нехай випє й свої вабуде влиднї,та не думає все про свої страдання.

 8. Отверай уста ва того, хто голосуніде не мав, та щоб сиріт боронити. * Що пораю тобі?

СОЛОМОНОВИХ 30. 31. 593


 9. Одверзай уста твої на правосудта для справи бідного й нужденного.

 10. Хто внайде жінку честиву ? цінаїй перел дорожша;

 11. Серце мужове певне її, й не малий в неї прибуток;

 12. Платить вона добром йому, а ніколи злом, покіль віку її.

 13. Дбає про лен та вовну, й охочопрацює власними руками.

 14. Мов купецький корабель той,здобуває хлїб здалека.

 15. Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дівкам їх дїло.

 16. Схоче поля — є й на поле; з свогодорібку садить виноградник.

 17. Оперізуесь силою й кріпить руки свої.

 18. Бачить, що праця чесна й добра,проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.

 19. Простягає руки до прядки, а палці її беруть веретено.

 20. Долоню свою розтулює бідному,подає руку нужденому.

 21. Не боїться, що ріднї студено буде; — вся семя має подвійну одежу.

 22. Робить вона собі коври; висон,пурпур — її одежа.

 23. Мужа її всяке знає; сидить віну воротях між громадськими мужами.

 24. Тче вона покривала й продає, апояси доставляє купцям Финикийським.

 25. Трівкість і краса — одежа її, йвесело глядить вона в будущину.

 26. Уста свої отвирає лиш на словамудрі, на язицї в неї — лагідна наука.

 27. Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба — нїчо не робивши.

 28. Встають дїти, — її величають, імуж її всюди вихваляє:

 29. Много женщин честивих, — тиж усїх перевисшила!

 30. Бо принада — річ непевна, пишна врода — річ минуща; богобоязлива ж жінка — от кого хвалити треба!

 31. Платіть же їй після того, що їїнадбали руки; славіть її у громадї за її учинки!

38