598
Книга Екклезіаста 7. 8.
4. Серце мудрих — у сумному дому,а серце дурних — у веселому.
5. Лучше слухати докір од мудрого,нїж пісні* дурних;
6. Бо реготанне дурневе — се трісктернини під казаном. Се теж марнота.
7. Коли мудрий тіснить других, —ставться дурним, та й подарунки псують серце.
8. Кінець справи лучше початку, апокірний лучше такого, що високо несеться.
9. Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серці в дурних гніздиться.
10. Не кажи: Чому то давні часибули лучші теперешніх? бо не мудрість надихав тебе сим питаннвм.
11. Мудрість І8 достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;
12. Бо під її вахистом так, як під захистом гроша; та знанне переважув ще тим, що мудрість дав житте тому, в кого вона є.
13. Приглядайсь управі Божій; бохто б те випростав, що він скривив?
14. У дні* щасливі важивай добра, ав днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нічого не міг проти його сказати.
15. На все надививсь я ва днів марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведності, а безбожний живе довго в безбожності своїй;
16. Та ти не будь надто строгим і непоказуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?
17. Не бувай надто грішним і безумним ; чому бо тобі вмірата не свого часу?
18. Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.
19. Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городі.
20. Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, ніколи не грішивши;
21. Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить ;
22. Твоя бо совість мусить сказатитобі, що й ти нераз лихословив другим.
23. Усе це розбірав я по мудрому; ябо скавав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.
24. Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослідить?
25. Я звернув серце моє на се, щоброзігнати, вислідити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумності*, —
26. 1 дознався, що гірше, нїж смерть— се женщина, бо вона — сіть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуесь від неї, а грішник спіймається нею.
27. От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!
28. А ще чого шукала душа моя, ая не знайшов ? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.
29. Тільки се я внайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.
Хто рівен премудрому — а все ж таки хто розуміє значінне річей? — Мудрість у чоловіка ровяснює лице його й перемінює насуплений вид його.
2. Я кажу: Чини волю царську, а се— задля присяги перед Богом.
3. Не квап оддалятись од його; небудь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може вробити.
4. Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому:Що ти робиш?
5. Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого внає й час і спосіб;
6. Про всяку бо річ в час і спосіб,тільки ЧОЛОВІКОВІ ЛИХО 8 тим,
7. Що він не знає, що станеться, ахто ж скаже йому, як воно станеться ?
8. Ніхто не властен над духом, щобздержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.
9. Все це я вбачав, ввертаючи ввагуна те, що діється під сонцем. Бував
