Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/611

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

599

Книга Екклезіаста 8. 9.


КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА 8. 9. 599

часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.

 10. Так бачив я, що ховали чеснобезбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у місті, де вони так поводились. Та й се марнота.

 11. Суд над лихими вчинками нехутко судиться; через те й не лякавсь серце людське, чинити зло.

 12. Та хоч грішник сто раз коїтьлихе й трівае в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почував почесть перед лицем його;

 13. А безбожному не буде щастя й,немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.

 14. Ще ж, буває й ось така марнотана 8емлї: Праведних постигав те, що заслуговали б учинки бевбожних, а з безбожними діється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се — марнота!

 15. От і вхвалив я веселощі; бо нема нічого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в праці в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.

 16. Як звернув я серце мов на те, щобзрозуміти мудрість і ровгледїти все, що діється на землі, де то чоловік нї в день нї в ночі не мав сну, —

 17. Тоді спізнав я по всіх ділах Божих, що людина не второпав того, що діється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослідити, він все таки не здолїв виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знав, то таки він не може того дослідити.

Голова 9.

На все те обернув я серце мов, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й діла їх у Бога в руці, та що чоловік нї любови нї ненависті ва те не знав, бо воно далеко перед ним.

 2. Усьому й усїм — одно: однакадоля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.

 3. Се ж то й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однака всім; тим то й серце в людей повне 8Л0СТЇ, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.

 4. Поки людина в живих, мав щенадію; тим, що живому собаці лучше, ніж мертвому леву;

 5. Бо живі знають, що помруть, амертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;

 6. 1 любов їх і ненависть і боротьбаїх минулись, і не буде їм вже ніякої частини нї в чому, що діється під сонцем.

 7. Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись,і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на діла твої.

 8. Нехай повсячасно буде на тобіодежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.

 9. Усолоджуй собі життє з жінкоютвоєю, що її любиш, черев усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї пшидколетні днї твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.

 10. Все, що маєш снагу робити, робируками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї внання, нї мудрості.

 11. 1 ввернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хлїб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і влучай у всім.

 12. Бо людина свого часу навіть незнає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.

 13. От іще яку бачив я мудрість підсонцем, а вона здалась менї не абиякою:

 14. Було невеличке собі місто та й,не так то людне. Прийшов під його великий царь, обліг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;

 15. Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а ніхто потім не споминав про сього біднягу.