600
Книга Екклезіаста 9. 10. 11.
16. І сказав я: Розум лучше сили,та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17. Слово тихе й розумне, як йогопослухають, переважує крик потужного між дурними.
18. Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.
Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка 8 його розумом і честтю.
2. Серце в мудрого (повертав) в правий бік, а серце в дурного — у лівий бік.
3. Якою б дорогою нї йшов дурний,— нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
4. Як запалав в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
5. Б одно 8Ло, яке я бачив під сонцем, се — наче облуд у володаря:
6. Невіжу виноситься високо вгору,а багаті розумом седять вншу.
7. Бачив я рабів — їдуть верхи, акнязі йдуть пішки, наче раби.
8. Хто копав яму, сам упаде в її;хто валить мур, того вкусить гадина.
9. Хто переносить камінне, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10. Як сокира притупиться та й непогостриш вістря, — треба напружовати сили; розум 8нає тому зарадити.
11. Укушеннє гадини без 8амови —те саме, що злий язик.
12. Слово 8 уст мудрого — пожиток,а уста дурного гублять його самого:
13. Перші слова з уст його — дурощі, а конець бесіди 8 уст його — безглузддє.
14. Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15. Праця дурного томить його; незнає він і дороги в місто.
16. Горе тобі, земле, як твій царь —хлопець, а князі твої їдять від ранку!
17. Щастє тобі, 8емле, як твій царьхорошого роду, а князі твої сідають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18. Од лїнощів похилиться будівля,а через недбалість текти ме дощ у хату.
19. Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло 8а все одвічав.
20. Ба й у думці твоїй не лихословицареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твов, й крилата переказати мову твою.
Пускай твій хлїб на пливучу воду*, бо по довгому часі знайдеш його.
2. Роздїлюй часті милостинї між семеро чи й восьмеро, бо не знаєш, яка біда складеться тобі на вемлї.
3. Як у хмарах повно води, вони лити муть дощь на землю, й як дерево впаде, чи то 'к полудню, чи то ’к півночі, воно там і лежати ме, де впало.
4. Хто повирає на вітер, тому не сіяти, а хто дивиться на хмарі, той не жати ме.
5. Так само, як не внаєш вітровоїдороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе.
6. З ранку сїй насїннє твоє й не давай у вечері спочивати руцї твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнїйше, або чи те, чи се однаково добре буде.
7. О, любий сьвіт і весело оку, дивитись на сонце!
8. Коли чоловік проживе й многі лїта, нехай по всяк день тим веселиться; та нехай тямить на днї темні, що їх буде много, хоч і все, що постане, — марнота.
9. Веселися ж, молодику, в молодощах твоїх, попускай серцю твому заживати радощів часу молодощів твоїх, ходи собі за нахилом серця твого й 8а бажаннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог тебе на суд поставить.
10. Проганяй тугу 8 твого серця йвідпихай зло від тіла твого, та тям * Давай убогим.
