Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/614

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

602

Пісня Пісень 1. 2. 3.

мене стерегти виноградник,  —  власного ж виноградника я не стерегла.

 6. З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?

 7. Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.

 8. Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).

 9. Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;

 10. Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.

 11. Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.

 12. Милий мій  —  мов китиця мирри, у мене на грудях,

 13. Милий мій у мене  —  мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.

 14. Гарна ти, моя мила, о, ява тигарна! очі в тебе гулубині.

 15. А ти, мій любий  —  прехороший, уродливий! а постеля наша  —  мов трава зелена;

 16. Крівля домів наших  —  кедри, криша  —  кипариси.


Голова 2.

Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!

 2. Що лилїя між тернами  —  те мила моя між дївами.

 3. Яблоня між деревами лїсними  —  се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.

 4. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною  —  любов.

 5. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.

 6. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.

 7. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будіть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!

 8. Се голос любого мого! ось, він ійде,скаче через гори; перескакує узгірря!

 9. Бо ж мій милий  —  мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.

 10. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!

 11. Вже зима минула, дощі перестали;

 12. Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлиці чути;

 13. Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!

 14. Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!

 15. Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник,  —  виноградник у цьвіту наш!

 16. Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.

 17. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.


Голова 3.

Уночі на ліжку в себе я того шукала, кого серце моє любить, й не знайшла, шукавши.

 2. Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не 8найшла його.

 3. Стріла вартових, що місто по ночі обходять: Чи не бачили того ви, кого серце любить?

 4. Ледві з ними розминулась, аж і знайшла того, що серцем полюбила; вхопилась його й не пустила, аж привела його в господу матері моєї й у сьвітлицї до тієї, що мене вродила.

 5. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на сугаків і серен, не будїть і не трівожте милої, аж поки сама вона схоче!

 6. Хто сеся, що від степу йде, начеб окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з порошків в крамницях?

 7. Глянь! се ж ліжко Соломона: шість десятків силачів кругом його з хоробрих в Ізраїлі;