602
Пісня Пісень 1. 2. 3.
мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла.
6. З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7. Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8. Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9. Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10. Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11. Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12. Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях,
13. Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
14. Гарна ти, моя мила, о, ява тигарна! очі в тебе гулубині.
15. А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена;
16. Крівля домів наших — кедри, криша — кипариси.
Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
2. Що лилїя між тернами — те мила моя між дївами.
3. Яблоня між деревами лїсними — се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
4. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною — любов.
5. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
6. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
7. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будіть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
8. Се голос любого мого! ось, він ійде,скаче через гори; перескакує узгірря!
9. Бо ж мій милий — мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
10. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
11. Вже зима минула, дощі перестали;
12. Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлиці чути;
13. Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
14. Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
15. Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, — виноградник у цьвіту наш!
16. Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.
17. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
Уночі на ліжку в себе я того шукала, кого серце моє любить, й не знайшла, шукавши.
2. Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не 8найшла його.
3. Стріла вартових, що місто по ночі обходять: Чи не бачили того ви, кого серце любить?
4. Ледві з ними розминулась, аж і знайшла того, що серцем полюбила; вхопилась його й не пустила, аж привела його в господу матері моєї й у сьвітлицї до тієї, що мене вродила.
5. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на сугаків і серен, не будїть і не трівожте милої, аж поки сама вона схоче!
6. Хто сеся, що від степу йде, начеб окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з порошків в крамницях?
7. Глянь! се ж ліжко Соломона: шість десятків силачів кругом його з хоробрих в Ізраїлі;