613
Книга пророка Ісаїї 10. 11.
10. Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!
11. Хиба ж я не вчиню те саме 8 Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариею й ідолами її?
12. Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що 8адумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гордині звисока глядючих очій його!
13. Він бо каже: Се силою руки моєїі моєю агудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і ровхапую скарби їх, та скидаю 8 престолів, неначе велит;
14. 1 рука моя захопила, мов гнїзда,багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.
15. Та чи хвалиться ж сокира передтим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!
16. За се пошле Господь, Господьсил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його вапалить полумє, мов полумє огня.
17. Сьвітло Ізрайлеве* спаде на йогоогнем, і Сьвятий його буде полумем, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.
18. 1 гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тілом, і стане він — умираючим чахотником**;
19. А останок дерев із його лїса такзмалїє, що й дитина його списати зможе.
20. І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються 8 дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайдевого.
21. Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.
22. Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було* Бог. ** IV. Цар. 19, 37. стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
23. І призначену вигубу довершитьГосподь, Господь Саваот, по всїх країнах.
24. Та все ж таки говорить Господь,Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побе тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:
25. За малий час, за дуже малий —промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.
26. І підніме Господь сил бич, якколись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.
27. 1 станесь того часу: здійметься8 плечей у тебе тягар його, й ярмо його — з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.
28. Ось він ійде на Аїят, проходитьМигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.
29. Переходять тіснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.
30. Гукай голосно, дочко Галиму;нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!
31. Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утікають.
32. Ще лиш день простоїть він уНобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.
33. Но Господь, Господь Саваот, 8Ірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі — на землю повалені,
34. Густий гай він сокирою витне,Всемогучий повалить Ливана.
І вийде пагонець із кореня Ессейового і вітка виросте з кореня його.
2. І спочине на йому дух Господень,дух премудрості й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожності^
3. І сповниться страхом Божим; ісудити ме він не, як око бачить, і не, як ухо чує, — присуд видавати.
4. По справедливості* судити ме вбо
