Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/629

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

617

Книга пророка Ісаїї 16. 17.


КНИГА ПРОРОКА ІСАІЇ 16. 17.


 3. Зложи раду, виречи присуд; розпростри над нами серед полудня, мов уночі, тінь твою; скрий прогнаних, не видай блукаючих.

 4. Нехай перебудуть у тебе прогнані мої Моабії; будь їм захистом перед грабіжником; бо й так вникне гнобитель, грабіж перестане, а ті, що на них напирають, щезнуть із вемлї.

 5. Милосердем стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нїм в справедливості суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.

 6. Про Моаба ж ми чували, —гордий він над міру, надутий і пишний та лютий, та й в слові нещирий.

 7. Тим то тяжко заплаче Моаб надМоабом, — всі будуть ридати; о, 8астогнайте по твердинях Кирхарешета; вони ж спустошені.

 8. Ниви Есевонські спустїли, та й виноградник Севамський; властники народів вигубили ті прегарні Л08ИНИ, що сягали аж до Язеру; розстилались по пустині, простирались пагонцями аж поза море.

 9. Тим і я заплачу по садах Севамських, як плакав над Язером, й поливати му сльозами тебе, Есевоне й Елеало! не буде бо в тебе часу зборів виноградних, анї під час жнив — давних голосних радощів.

 10. Замовкли жарти й веселощі понивах роскішних, і в виноградниках не сьпівають, не веселяться; виноградар не топче в тискарнях грона: Я перервав усї веселощі.

 11. Тим аж стогне утроба в мененад Моабом, мов гуслі жалібні, і серце моє над Кирхарешетом.

 12. Хоч і вбереться Моаб, і буде аждо утоми змагатись на висотах, та в своїх сьвятинях молитись, та йому нїчо не поможе.

 13. Ось, яке слово виповів Господьвже давно про Моаба,

 14. А тепер от як говорить Господь:За три роки, рахуючи роками наймитів, сила Моаба впаде разом ів усїм великим многолюдством його, а останок його буде вельми малий і незначний.

Голова 17.

Слово пророче про Дамаск: Ось, Дамаск вичеркуєсь зпроміж міст й обернеться в купи руйновища*.

 2. Городи Ароерські опустіють, —там хиба стада будуть віддихати, та й не буде кому їх полошити.

 3. Не стане твердині ЕФраїмової, нестане Дамаску, столицї всієї Сириї ; станесь із ним те саме, що з славою синів Ізраїля**, говорить Господь Саваот.

 4. І буде в той час; упаде слава Якова, а сите тїло в його схудне.

 5. Стане, мов та нива по зборі пашнї женцем, коли рука його вижне її, або коли визбирають колоссє в РеФаїм-долинї.

 6. І зостанеться в його — як се буває при оббиванню оливок — на вершку дві-три ягодки, або чотири-пять по рясних галузках, — говорить Господь, Бог Ізраїля.

 7. А тодї вже вверне людина поглядсвій на Творця свого, й очі в її повирати муть до Сьвятого Іврайлевого;

 8. І не спогляне на жертівники, навироби рук своїх, і не подивиться на те, що вробив палцями своїми, на боввани Астарти та Баала.

 9. В день той будуть утверджені міста його — ніби ті розвалини по лісах та верхах гір, що їх покидали втікачі перед Ізраїлем, — всюди буде пусто.

 10. Бо ти забув про Бога, спаса твого, й не згадував про охоронну скелю твою. Ти поваводив сади, щоб у їх весело проходжатись, і понасаджував лозини чужогемні;

 11. А коли насадив, то й вапобігав,щоб воно росло, та щоб посадка твоя рано ровцьвівалась; но — як прийде до вборів, не мати меш купи плодів, а смуток тяжкий.

 12. Горе! в яким шумом товпа народу (на нас) наступала! гукають, як шумить море. Що ва ревіт усяких племен! ревуть, мов великі води.

 13. Так, ревуть народи, як ревуть* ІУ. Дар. 16, 5. 7. 9. ** 3 Ерусалимом.